Ціль створення інвестиційного капіталу. Інвестований капітал. Вибір об'єкта інвестицій

Головною умовою розвитку ринку є залучення інвестицій та перерозподіл капіталу в сегменти, що особливо потребують фінансування.

Для здійснення комерційної діяльності та отримання прибутку економічні суб'єкти створюють інвестиційний капітал. Його наявність — можливість досягти певних результатів у бізнесі за рахунок правильного інвестування коштів.

Джерела формування інвестиційного капіталу

Що ж до джерел позикових коштів, це найчастіше фінансові організації, видають кредити в розвитку. Не всі вільні кошти можна вважати інвестиційним капіталом, а лише ті з них, які були вкладені в активи та спрямовані на досягнення певного економічного ефекту (отримання прибутку). Гроші можуть вкладатися як у реальні активи підприємства (у виробництво), так і у фінансові інструменти (депозити, цінні папери).

Як показує практика, основним інвестором для реалізації бізнес-проектів та державних програм є населення країни. Незважаючи на незначний прибуток, люди вкладають вільні кошти у банківські депозити, купують акції підприємств та організацій. Довіряючи гроші банкам та інвестиційним компаніям, люди ризикують, тому завдання держави — забезпечити збереження коштів інвесторів та гарантувати отримання ними своєї частини прибутку.

Як правильно вибрати об'єкт інвестування

Експерти стверджують, що починати майбутній інвестор має не з оцінки ризиків, а з пошуку гідного об'єкта інвестування. Це має бути стабільний та прибутковий проект. Саме на цьому етапі і виникають складнощі, а на допомогу часто приходять аналітики, які знаються на питаннях інвестування, хоча отриманої від них інформації можна довіряти не завжди. Насамперед треба перевірити сам бізнес та його перспективність, після чого можна переходити до перевірки ділової репутації компанії, наявності боргових зобов'язань та структури отримання доходів.

Формули, що використовуються для розрахунку інвестицій

Інакше виглядає формула розрахунку інвестицій, якщо використовувалися позикові та власні кошти одночасно. У цьому випадку до результату, отриманого під час розрахунку за першою формулою, додається сума кредиту (із заставою або без нього) та кошти, запозичені у ділових партнерів.

Л. Д. Ревуцький, к.т.н., с.н.с.

Анотація

Розглянуто питання формування інвестиційного капіталу та інвестиційного потенціалу підприємств із внутрішніх (власних) та зовнішніх джерел інвестиційних ресурсів для здійснення високоефективних модернізаційних та інноватизаційних інвестиційних проектів.

При цьому під інвестиціями розуміються вкладення капіталу в об'єкти економічної діяльності (зокрема, у підприємства) з метою його збільшення (нарощування) у майбутньому за позитивного виробничого та соціального ефекту багаторічного господарського обороту цього капіталу.

Стверджується, що інвестиційна стратегія і тактика соціально-економічного розвитку підприємства повинна виходити з неухильного дотримання принципу господарської діяльності за коштами і можливостями, в рамках інвестиційного капіталу та інвестиційного потенціалу, що має наявний, без залазіння в непомірні борги, при повному використанні всіх наявних у нього виробничих, продуктивних та комерційних ресурсів.

Завдання визначення інвестиційного капіталу (інвестиційних ресурсів, інвестиційних коштів) та інвестиційного потенціалу підприємства зазвичай виникає в тому випадку, коли з'являється та опрацьовується ідея необхідності та доцільності розширення, реконструкції та/або технічного переозброєння (модернізації та інноватизації) такого об'єкта та готується всебічне техніко-економічне , фінансове та соціальне обґрунтування актуальності, а також проводиться числова оцінка очікуваної результативності, ефективності та рентабельності здійснення передбачуваного інвестиційного проекту.

Інвестиційний капітал підприємства буває власним, позиковим та сукупним, тобто. сумою двох попередніх елементів. У поданні автора цієї статті сукупний інвестиційний капітал підприємства характеризує його інвестиційний потенціал за фактичного рівня використання наявних у нього виробничих, продуктивних та збутових можливостей. Одиницями виміру інвестиційного капіталу та інвестиційного потенціалу підприємства та їх елементів є тис. руб. або тис. умовних грошових одиниць (у.і.у.).

Величину інвестиційного потенціалу підприємства суворо визначити не можна, вона є індикативним показником, так як позиковий інвестиційний капітал, що входить до нього, в силу безлічі об'єктивних і суб'єктивних обставин, не піддається скільки-небудь точної однозначної оцінки і може змінюватися в вельми широких межах.

Розрізняють внутрішні та зовнішні джерела інвестиційних ресурсів (інвестиційного капіталу та інвестиційного потенціалу) підприємства.

Очевидних (традиційних) внутрішніх джерел цих ресурсів - джерел власного інвестиційного капіталу в будь-якого підприємства всього два: накопичені амортизаційні відрахування та накопичена нерозподілена , що встановлюються на момент розрахунку величини цього капіталу.

Сума накопичених амортизаційних відрахувань та нерозподіленого чистого прибутку фіксується з моменту переходу підприємства у власність його останнього власника, якщо історії цього бізнес-об'єкта спостерігалися переходи від одного власника до іншого (від одних власників до інших). При цьому обов'язково враховуються історично вивірені бухгалтерсько-економічні факти витрат частини нарахованих амортизаційних засобів за своїм прямим призначенням (поточний і капітальний ремонт, а також часткова реновація виробничих основних фондів підприємства), і суми чистого прибутку, що щорічно розподіляється, отриманого в розглянуті роки в результаті господарської діяльності. цього підприємства.

Таким чином, для визначення фактичної суми накопичених і залишених на бухгалтерському обліку амортизаційних відрахувань на підприємстві за аналізований період календарного часу (термін експлуатації підприємства останнім власником) - Ано використовується:

Ано = Анп - Апн - Абп, (1)

де Анп - загальна сума амортизаційних нарахувань на підприємстві за аналізований період календарного часу;

Апн - сума амортизаційних нарахувань, використаних на підприємстві за своїм прямим призначенням у період календарного часу;

Абп - частина вільних амортизаційних коштів підприємства, передана в борг партнеру (партнерам) з бізнесу та іншим дружнім підприємствам або організаціям на їхнє прохання з гарантіями повернення цієї позики на першу вимогу позикодавця, якщо такі події мали місце.

Фактична сума накопиченого нерозподіленого чистого прибутку підприємства за аналізований період календарного часу - Пнн визначається за наступною різницею:

Пнч = Поч - Прч, (2)

де Поч - загальна сума нерозподіленого та розподіленого чистого прибутку підприємства за аналізований період календарного часу;

Прч - сума розподіленого прибутку підприємства за аналізований період календарного часу.

На підставі наведених вище міркувань власний інвестиційний капітал підприємства, що накопичився на традиційних внутрішніх джерелах інвестиційних ресурсів на момент оцінки його величини, - Ікс є сумою:

Ікс = Ано + Пнч + Абп. (3)

У цьому виразі приймається на віру аксіома, що за необхідності (зокрема, для інвестиційних цілей) усі наявні борги підприємства, що розглядається, повинні бути і будуть у найкоротші терміни повернуті.

Останніми роками досить часто незасвоєні амортизаційні відрахування керівництво підприємств використовує поповнення оборотних коштів. З позицій зразкової облікової політики підприємства така практика навряд чи є правомірною. Проте, якщо можливий зворотний процес компенсації суми накопичених амортизаційних нарахувань підприємства, витрачених у час не за призначенням, із коштів його виробничого оборотного фонду, тоді таке становище можна визнати цілком допустимим.

Окрім згаданих вище традиційних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів підприємства, при необхідності, для нарощування його інвестиційного капіталу можуть бути розглянуті та використані інші можливі власні джерела таких ресурсів:

Виручка від продажу цінних паперів сторонніх компаній, фірм, підприємств та організацій - ВЦБ, що перебувають у власності підприємства, що розглядається, якщо ці цінні папери у нього є;

Виручка від здачі в оренду вільних (невикористовуваних на даний час) площ виробничого, складського та адміністративно-господарського призначення, а також частини земельної ділянки підприємства - Вап, якщо такі є;

Виторг від продажу непрофільних та зайвих профільних активів підприємства - Вна, якщо такі існують;

Початкова чи додаткова емісія цінних паперів підприємства - Ецб, розміщення та продаж на фондових біржах;

З урахуванням цих можливостей, формула для визначення загальної величини власного інвестиційного капіталу підприємства - Іксо набуває вигляду:

Іксо = Ано + Пнч + Абп + Вцб + Вап + Вна + Ецб. (4)

Само собою зрозуміло, що входять до формули (4) елементи Впб, Вап, Вна та Ецб підставляються до неї у вигляді, очищеному від належних податків і зборів.

Усі елементи формули (4), починаючи з четвертого, належать як власному інвестиційному капіталу підприємства, а й його інвестиційного потенціалу.

Якщо підприємство входить до складу корпорації (консорціуму, конгломерату, інших форм об'єднання підприємств) спеціальним рішенням засновників та Ради директорів цієї компанії додатковий інвестиційний капітал може бути виділений для нього із корпоративного «загального котла» вільних коштів.

Крім того, в окремих випадках, одним з внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів підприємства може служити частина розподіленого чистого прибутку, спрямована на поповнення його інвестиційного капіталу у вигляді частини дивідендів, що виділяються на ці цілі засновниками - власниками найбільших пакетів звичайних і привілейованих акцій цього підприємства. Все залежить від ступеня інвестиційної привабливості, очікуваної соціально-економічної ефективності проекту, що розглядається.

Коли реалізації наміченого інвестиційного проекту модернізації та інноватизації підприємства власних (внутрішніх) інвестиційних ресурсів не вистачає, вдаються до пошуку зовнішніх джерел цих ресурсів. Основні форми залучення підприємством необхідних інвестицій сум коштів із боку:

взяття відповідного за розмірами кредиту державних чи комерційних банках під наявного в підприємства майна;

Отримання аналогічного кредиту на тих самих банках під гарантії уряду держави й держави, тобто. без застави власності підприємства;

Отримання такого ж кредиту у тих самих банках під поруку платоспроможних, заможних юридичних чи приватних осіб також без застави свого майна;

Взяття коштів у борг у ділових партнерів та інших, що у контакті підприємств і закупівельних організацій (зокрема, у великих фінансово забезпечених клієнтів) під гарантії повернення запозичених сум на першу вимогу позикодавця;

Вишукування та реалізація можливостей цільового фінансування наміченого докладно обґрунтованого інвестиційного проекту модернізації та інноватизації підприємства - ФЦП через державні або приватні корпорації, венчурні фонди, фонди розвитку та впровадження інновацій тощо;

Варіанти державно-приватного партнерства у виділенні необхідних інвестиційному ресурсу, що потрібні розглянутому підприємству - Ірп.

Загальні формули визначення сукупного інвестиційного капіталу підприємства - Сикп мають такий вид:

Сікп = Іксо + Ксз + Зсп

Сікп = Іксо + Кбз + Зсп

Сікп = Іксо + Фцп

Сікп = Іксо + Ірп,

де Ксз і Кбз - банківські кредити суб'єктові господарювання відповідно до застави і без застави всього або частини його майна;

ЗСП - кошти, взяті аналізованим підприємством у борг у ділових партнерів або в інших так чи інакше пов'язаних з ним підприємств та організацій під гарантії повернення взятих боргів на першу вимогу.

Існують та інші способи залучення підприємством інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел. Наприклад, запит і отримання в деяких своїх клієнтів авансів як часткова передоплата майбутніх поставок продукції, виконання робіт та/або надання послуг у найближчому майбутньому. Значне збільшення інвестиційного капіталу та інвестиційного потенціалу підприємства може бути досягнуто випуском, розміщенням та продажем на фондовому ринку відповідних за розмірами пакетів його привілейованих акцій.

Правові та фінансово-економічні відносини між підприємствами-заставодавцями та банками-заставоутримувачами ґрунтовно розглянуті в публікації [1]. У цій книзі докладно викладено методи визначення заставної вартості об'єктів застави.

Розміри кредиту, що запитується підприємством у банку під заставу, безумовно залежать від справедливої ​​ринкової вартості майна, що закладається, і ступеня його ліквідності. Чим дорожче коштує об'єкт застави і чим вища його ліквідність, тим більший за розмірами банківський кредит можна отримати.

Зазвичай об'єктами застави для одержання підприємством щодо невеликих банківських кредитів є його машини, обладнання, транспортні засоби та самохідні механізми. Для отримання більших кредитів підприємства можуть закладати насамперед складські та офісні будівлі, інші об'єкти власної нерухомості, а також свої земельні ділянки з поліпшеннями та обтяженнями, якщо вони належать їм на правах власності.

Величину заставної вартості об'єкта застави - Сз, як правило, визначають відповідним твором двох вартісних показників:

Сз = Ср х Кзд, (6)

де Ср - справедлива майна, що закладається підприємством, тис у.д.е.;

КЗД - заставний дисконт, що показує, наскільки відрізнятимуться значення цін майна Ср, що закладається на момент її оцінки та заставної вартості Сз, що встановлюється банком для конкретної кредитної угоди.

Заставний дисконт Кзд визначають за співвідношенням [1]:

Кзд = 1 - Сз / Порівн. (7)

Діапазон розкиду значень Кзд, судячи з згаданої книги ─ 20 - 60%.

У цій же публікації наведено більш диференційовану градацію значень заставного дисконту, залежно від ступеня ліквідності, що характеризується приблизним терміном реалізації об'єкта застави в місяцях календарного часу. Така градація наведена у таблиці 1.

Таблиця 1.

У випадках, коли як об'єкт застави використовують саме підприємство із земельною ділянкою або без нього, величину показника його справедливої ​​ринкової вартості Ср пропонується визначати нормативно-прибутковим (ресурсним) методом за уточненою формулою, наведеною у статті [2], скоригованої з урахуванням умов конкретної договору такої застави.

На початку статті наведено поняття інвестиційного потенціалу підприємства за фактично досягнутого рівня його виробничого та комерційного використання та розвитку. Набагато більший інтерес для власників, топ-менеджменту та інвестиційно-фінансових аналітиків підприємства становить оцінка його інвестиційного потенціалу при нормативно повному виробничому завантаженні наявних потужностей з випуску як профілюючої, так і побічної (супутньої) продукції, а також виконання відповідних обсягів робіт та надання передбачених послуг. Методи визначення виробничого та продуктивного потенціалу підприємства найдокладніше представлені в монографії [3]. Нормативні суми амортизаційних відрахувань, що накопичуються - Анн і накопичуваного нерозподіленого чистого прибутку-Пон на підприємстві визначають відповідно за формулами (1) і (2), в яких замість показників Анп і Поч підставляють показники Анн і Пон. При цьому показники загальної нормативної суми амортизаційних відрахувань та загальної нормативної суми чистого прибутку підприємства за аналізований період календарного часу розраховують за відповідними показниками його продуктивного потенціалу. Як правило, значення показників Анн і Пон практично завжди будуть набагато перевищувати значення показників Анп та Поч, тобто. інвестиційний потенціал підприємства при нормативно повному використанні його виробничого, продуктивного та збутового (комерційного) потенціалу, завжди буде вищим за інвестиційний потенціал цього бізнес-об'єкта, підрахованого для фактичного рівня його виробничого та комерційного завантаження.

Якщо розрахункова чи кошторисна вартість інвестиційного проекту модернізації та інноватизації того чи іншого підприємства істотно перевищує його інвестиційний потенціал, то власникам та вищому керівництву цього господарського об'єкта, як правило, доводиться приймати одне – найбільш ефективне та розсудливе управлінське рішення з трьох можливих у таких випадках:

Відкласти здійснення інвестиційного проекту, що розглядається, до кращих часів, коли очікується можливість пошуку необхідних фінансових ресурсів;

Реалізувати лише найбільш економічно ефективні автономні частини (етапи) розробленого інвестиційного проекту, якщо він піддається відповідному розчленуванню та враховуючи загальну суму сформованого на підприємстві інвестиційного капіталу;

Раз і назавжди відмовитися від запровадження цього інвестиційного проекту як непосильного у фінансовому плані.

Стратегія і тактика господарської діяльності підприємств завжди повинні вибудовуватися за принципом «живи та розвивайся за коштами та можливостями» в рамках інвестиційного капіталу та інвестиційного потенціалу, що маємо, без залізання в непідйомні борги. Цей принцип, безумовно, поширюється на інвестиційні проекти розвитку підприємств, економічна ефективність яких переконливо доведена. Реалізація інвестиційних проектів модернізації та інноватизації підприємств приносить найбільший економічний ефект у тих випадках, коли їх виробничі, продуктивні та соціальні можливості в результаті здійснення цих проектів використовуються на повну силу.

Найбільших успіхів у господарському житті зазвичай домагаються на тих підприємствах, власники та керівники яких не припускаються помилок при виборі, обґрунтуванні доцільності та своєчасності здійснення задуманих інвестиційних проектів, а небезпека (ймовірність) таких помилок з багатьох причин велика. Заробити та/або позичати інвестиційний капітал підприємству важко, витратити легко, домогтися своєчасного повернення витрачених коштів з очікуваним прибутком проблематично, складно, а іноді й неможливо.

Практично завершивши підготовку цієї статті, автор вважав за доцільне ознайомитися зі змістом книги «Інвестиційний капітал підприємства» [ 4 ] в надії знайти в ній щось таке, що дозволило б підвищити ґрунтовність і якість висвітлення питання, що порушується в статті. На жаль, надія не справдилась. Крім відчуття плутаної еклектики, «каші» та «локшини на очах» у голові нічого не залишилося. Усього багато і практично нічого насправді. Дивовижна невідповідність назви книги її основного змісту. У тексті немає чіткого визначення поняття те, що називається інвестиційним капіталом підприємства.

Література

1. Федотова М.А., Рослов В.Ю., Щербакова О.М., Мишанов А.І. Оцінка для цілей застави: теорія, практика, рекомендації банківським фахівцям, оцінювачам, аналітикам. - М: «Фінанси та статистика», 2008. 384 с.
2. Ревуцький Л.Д. Уточнена формула визначення економічно справедливої ​​ринкової вартості підприємств. – М.: // «Питання оцінки», № 4, 2009. С. 38 – 42.
3. Ревуцький Л.Д. Виробнича потужність, продуктивність та економічна активність підприємства. Оцінка, управлінський облік та контроль. - М: «Перспектива», 2002. 240 с.
4. Гукова А.В., Єгоров А.Ю. Інвестиційний капітал підприємства. За загальною редакцією А.Ю. Єгорова. - М.: "Кнорус", 2006. 276 с.

Капітал - усі засоби виробництва, створені людьми з метою збільшення виробництва товарів та послуг. Капітал включає машини, будівлі, споруди, засоби пересування, інструменти, запаси сировини, напівфабрикатів, патенти, ноу-хау і т.д.

Капітал створюється за рахунок заощаджень, які збільшують можливості споживання у майбутніх періодах через відносне скорочення поточного споживання. У зв'язку з цим індивіди, які здійснюють заощадження, зіставляють поточне споживання з майбутнім.

Розрізняють дві основні форми капіталу:

1) фізичний капітал, що є запас виробничих ресурсів, що у виробництві різноманітних благ: до нього ставляться машини, інструменти, будівлі, споруди, засоби пересування, запаси сировини й напівфабрикатів;

2) людський капітал - капітал у вигляді розумових здібностей, набутих у процесі навчання та освіти або за допомогою практичного досвіду.

Витрати капіталу за одиницю часу виражають питомі витрати капіталу. Сукупний фізичний капітал на даний час представляє фонди, які поповнюються внаслідок інвестицій.

Виділяють дві основні форми продуктивного капіталу:

1) основний капітал - це засоби праці, тобто фактори виробництва у вигляді заводів, обладнання, машин тощо, що беруть участь у процесі виробництва тривалий час;

2) оборотний капітал - це предмети праці (сировина, готова продукція) та робоча сила.

Капітал сам собою представляється як фондів. Фонди – це величина капіталу на даний момент часу. У будь-який момент часу фірма має певну кількість обладнання та інших видів капіталу. Мета аналізу капіталу у тому, щоб пізнати, як створюються і змінюються фонди, а цього необхідно вивчити витрати, пов'язані зі створенням нового капіталу і виграшу від цього.

Для створення нового капіталу необхідні як власні кошти фірми, а й позикові кошти, використання яких стягується певний відсоток.

Позичковий відсоток - це ціна, що сплачується власникам капіталу за використання позикових коштів протягом певного періоду. Позичковий відсоток виражається через ставку відсотка протягом року. Припустимо, що ставка позичкового відсотка – 5% на рік. Це означає, що власникам капіталу буде сплачено 5 коп. за кожен карбованець, який вони дали можливість використати іншим протягом одного року.

Торгівля використанням коштів складає різних фінансових ринках. На фінансовому ринку з досконалою конкуренцією ні окремі позичальники, ні окремі позикодавці не впливають на ринкову ставку позичкового відсотка. Вони приймають існуючі ціни, оскільки попит кожного окремого позичальника становить лише незначну частку загальної пропозиції позикового капіталу, а кожен позикодавець пропонує лише незначну частину загальної суми попиту позиковий капітал. Ставка позичкового відсотка визначається пропозицією накопичених коштів та попитом на позикові кошти з боку всіх позичальників.

Ставка позичкового відсотка впливає інвестиційні рішення.

Інвестування – процес поповнення чи додавання капітальних фондів; є припливом нового капіталу в цьому році. У процесі виробництва відбувається «зношування» капітальних фондів.

Оборотний капітал (запаси матеріалів та напівфабрикатів) використовується та зменшується у виробничому процесі, а основний капітал (будівлі, обладнання тощо) старіє фізично та морально і має замінюватись. Темп, з яким фізично зношується основний капітал, називається фізичним зношуванням.

Збільшуючи інвестиції, фірми цим створюють передумови збільшення прибутку. При інвестуванні фірма вирішує, чи зростання прибутку в результаті інвестування більше вартості витрат виробництва.

Чистий дохід в результаті інвестицій, виражений у відсотках від кожної додаткової грошової одиниці, що інвестується, означає граничну норму окупності інвестицій (г). Вона визначається відніманням всіх граничних витрат, що з інвестиціями, крім граничних витрат за ставці відсотка з капіталу, і виражає результат у відсотках від усіх інвестованих коштів.

Різниця між граничною окупністю інвестицій і ставкою позичкового відсотка i називається граничною чистою окупністю інвестицій:

г - i = гранична чиста окупність інвестицій.

Доки г не менше i, фірма буде мати додатковий прибуток.

Максимізуючий прибуток рівень інвестицій - це такий рівень, при якому гранична їхня окупність дорівнює ставці відсотка з капіталу. Отже, якщо фірма витягує від інвестицій граничну норму окупності (г), більшу, ніж ставка відсотка (i), за якою капітал може бути заданий (або

дано в позику), фірма виплачуватиме за позики, що здійснюються з метою фінансування інвестицій.

Ми розглянули короткострокові інвестиції, тепер перейдемо до довгострокових інвестицій.

Інвестиції здебільшого виступають у вигляді довгострокових. Інвестиції в капітал розрізняються по горизонту та за часом.

Корисний термін служби основного капіталу (основних фондів, капітальних активів)- це кількість років, протягом яких вони будуть приносити фірмі прибуток або скорочувати витрати. Щоб розрахувати прибуток від довгострокових інвестицій, фірмі необхідно:

♦ визначити корисний термін служби нового основного капіталу;

Гранична окупність інвестицій розраховується за такою формулою:

де С – гранична вартість капітальних вкладень; R - граничний внесок капітальних вкладень або у збільшення прибутку, або в скорочення витрат виробництва (або поєднання того й іншого) до кінця року.

Формула показує окупність інвестицій у відсотках (г), яка до кінця року забезпечить збільшення величини до R 1 у грошових одиницях.

Щоб визначити, чи інвестування буде вигідним, фірма повинна зіставити внутрішню окупність інвестицій з ринковою ставкою відсотка з капіталу. Якщо внутрішня норма окупності інвестицій (гранична норма окупності інвестицій), припустимо, дорівнює 30%, а ринкова ставка відсотка скапитала - 5%, то чиста окупність цієї фірми становитиме (30% - 5%) = 25%.

Щоб визначити внутрішню норму окупності інвестицій у довгостроковому періоді, фірма має співвіднести вартість придбання устаткування з чистим вкладом устаткування прибуток за період його терміну службы. Під чистим вкладом розуміється збільшення прибутку чи зменшення витрат, які менше будь-яких експлуатаційних і амортизаційних річних витрат.

Внутрішня норма окупності інвестицій має тенденцію до падіння зі збільшенням величини капіталу, інвестованого цього року. Спочатку фірма робить інвестування за найвищої норми окупності, у наступні роки разом із зростанням розмірів інвестованого капіталу діє тенденція до її зменшення.

Ринковий попит на позикові кошти - це сума обсягів позикових коштів, на які є попит у всіх позичальників за тієї чи іншої можливої ​​ставки позичкового відсотка. Позичальниками є фірми, індивіди, уряди. Попит на позикові кошти у кожній галузі відбиває зниження ціни виробництві, бо всі фірми збільшують випуск благ.

На рис. 15.1 зображено, як виникає ринковий попит на позикові кошти. Графіка показує галузевий попит, споживчий попит та урядовий попит на інвестиційні фонди. Графік б показує ринковий попит, що є суму, куди є попит всім цілей за будь-якої ставці відсотка з капіталу.

Мал. 15.1. Ринковий попит на інвестиційні фонди

Інвестований капітал ( англ. Invested Capital) - це загальна сума коштів, вкладених у організацію з початку здійснення її діяльності. Інакше кажучи, це капітал, наданий усіма інвесторами, як власниками бізнесу, і його кредиторами. Цей показник є одним із центральних у ціннісно орієнтованому менеджменті, і також використовується при розрахунку таких індикаторів ефективності як рентабельність інвестованого капіталу ( англ. Return on Invested Capital, ROIC), економічна додана вартість ( англ. Economic Value Added, EVA) та вільний грошовий потік ( англ. Free Cash Flow, FCF).

Формула

Для розрахунку величини інвестованого капіталу може бути застосовано два альтернативні підходи, що призводять до однакового результату: фінансовий та операційний.

Так званий фінансовий підхід передбачає використання наступної формули.

Формула, яка використовується в операційному підході, виглядає так.

При цьому застосування обох підходів передбачає, що у величину активів, зобов'язань та власного капіталу, розкритих у бухгалтерському балансі, необхідно внести деякі коригування. Наприклад, активи, що знаходяться у фінансовій оренді, відображаються на балансі орендаря, а активи, що знаходяться в операційній оренді, відображаються на балансі орендодавця. Іншими словами, ця стаття буде позабалансовою для орендаря. Отже, вона має бути врахована під час розрахунку інвестованого капіталу.

Безвідсоткові поточні зобов'язання ( англ. Noninterest-bearing Current Liabilities, NIBCLs) також виключаються із величини інвестованого капіталу. Поширеними прикладами таких статей є:

• кредиторська заборгованість;
• нараховані зобов'язання;
• нараховані витрати;
• нараховані податки до сплати;
• аванси отримані;
• відстрочені доходи;
• інша кредиторська заборгованість;
• заборгованість перед персоналом.

Коригування

У більшості випадків вищезазначені підходи дозволяють зробити точну оцінку величини інвестованого капіталу, але в деяких випадках необхідно внести додаткові коригування, щоб компенсувати спотворення у фінансовій звітності.

Забалансові резерви

Величина інвестованого капіталу має бути збільшена на розмір таких резервів. Наприклад, сформований резерв із сумнівних боргів не означає, що компанія обов'язково не отримає ці гроші.

Забалансові активи

Не всі активи, які у діяльності підприємства, враховуються з її балансі. Наприклад, майно, що знаходяться в операційній оренді, є найбільш поширеним джерелом позабалансового фінансування, оскільки такі активи знаходяться на балансі орендодавця. Саме тому їх величина має бути додана за справжньою (наведеною) вартістю всіх очікуваних орендних платежів.

Активи для продажу

Такі активи, як правило, розкриваються окремим рядком у балансі. Оскільки вони не використовуються в операційній діяльності і не приносять економічного прибутку, їхня величина має бути вирахована з інвестованого капіталу.

Інший сукупний дохід (збиток)

У розрахунках не враховується накопичений інший сукупний дохід (збиток), оскільки ці кошти не використовуються у генеруванні економічного прибутку та не відображаються у звіті про прибутки та збитки.

Списання активів

Компанія може вдатися до списання активів у ситуації, коли їхня справедлива вартість ( англ. Fair Value) знижується значно нижче за їх балансову вартість. Різниця, що виникає, списується за рахунок доходу компанії. Це призводить до зниження величини інвестованого капіталу, тому у разі якщо у звітному періоді мало місце списання активів, його післяподаткову вартість слід додати назад.

Відкладені компенсаційні активи

Якщо такі активи числяться на балансі компанії, їхня вартість має бути віднята, оскільки вони не використовуються у створенні економічного прибутку.

Відстрочені податкові активи та зобов'язання

Відстрочені податкові активи та зобов'язання виникають у результаті відмінностей у податковому бухгалтерському обліку. Відкладені податкові активи виникають, коли доходи, відображені у фінансовій звітності, менші за оподатковуваний доход. Відстрочені податкові зобов'язання виникають, коли доходи відображені у фінансовій звітності більше, ніж оподатковуваний дохід. Відстрочені податкові активи збільшують загальну вартість активів, але не приносять економічного прибутку, тому вони мають бути вираховані. У свою чергу, відкладені податкові зобов'язання є очікуваною сумою податків, що підлягають сплаті в майбутньому, так що вони можуть бути класифіковані як безвідсоткові поточні зобов'язання і також мають бути відраховані від величини інвестованого капіталу.

Бухгалтерський баланс компанії GFK-X має такий вигляд.

у тис. у.о.

Частина обладнання, що використовується в діяльності компанії, було отримано в результаті договору операційної оренди, який діятиме протягом наступних 5 років. Очікувані орендні платежі виглядають так:

• наприкінці 1-го року 2350 тис. у.о.
• наприкінці 2-го року 2550 тис. у.о.
• наприкінці 3-го року 2600 тис. у.о.
• наприкінці 4-го року 2800 тис. у.о.
• наприкінці 5-го року 2750 тис. у.о.

Так уже влаштовано життя, що гроші на майбутнє треба відкладати, збирати, заощаджувати. Кожен має свої потреби: один хоче купити автомобіль, другий - квартиру чи заміський будинок, комусь потрібні гроші на оплату навчання дитини в престижній освітній установі, когось хвилює, на що вона житиме в похилому віці. І, звичайно, розраховувати на те, що кошти раптом «зваляться з неба», не доводиться. Для вирішення цих проблем м призначено інвестування як таке.

Інвестування має дві мети: по-перше, зберегти капітал, по-друге, збільшити капітал, Перед тим як інвестувати, необхідно мати вільні кошти. Якщо у громадянина з'явилися кошти, яких він миттєво не потребує, його вже можна назвати потенційним інвестором, а його гроші - капіталом, але щоб називатися інвестором, йому треба свій капітал кудись вкласти. На жаль, більшість росіян побоюються складати свої кошти в будь-які інвестиційні фонди. Багато на собі відчули наслідки діяльності фінансових пірамід & початку 90-х рр. XX в, г дефолт у серпні 1993 р. Усе це призвело до того що, що у нашій країні громадянин намагається хоч якось убезпечити свої заощадження, вдаючись до улюблених способів. Поширена стала «заначка», захована вдома за шафою, в матраці і т. п, 3 таких домашніх «заначках» у населення зібралися мільярди доларів і величезна кількість рублів. У багатьох ці заначки лежать роками. Гроші не тільки не приростають, але щорічно зменшуються в купівельній спроможності, тому які захищені від інфляції.

У 2003 р інфляція склала 12%, отже, на ту ж величину як мінімум зменшилася і купівельна спроможність рубля, з деякі товари зросли в ціні ще більше.

Улюблений росіянами долар навряд чи можна вважати тепер надійним способом збереження капіталу. Більше того, останнім часом власники доларової «заначки» втрачали в абсолютному обчисленні більше, ніж карбованцевий*

У I кварталі 2003 р. долар перебував біля позначки 31,9 руб. За рік він коштував вже 28,5 крб., що становить 13,2% втрат. У результаті людина втратила 13,2% через те, що тримала заощадження в доларах, плюс 12% через інфляцію плюс якийсь відсоток на обмінній операції доларів на рублі. Іншими словами, понад одну чверть втрати капіталу за рік! 0 Якому заощадженні капіталу тут можна говорити?

Бурхливе зростання євро (через його недооціненість) до рубля давно пройшло, і вкладення коштів у цю валюту як надійний спосіб збереження капіталу втратило своє значення.

Найбільш традиційним та знайомим способом змусити наші гроші працювати є банківські депозити. Ощадні банки існують давно, тому такі поняття, як банківський вклад і відсоток, усім добре знайомі. Проте останнім часом рівень банківських відсоткових ставок негативний, тобто дохідність банківських вкладів виявляється нижчою за інфляцію.

Пайові інвестиційні фонди (ПІФи) - це інструмент інвестування, який може дозволити зберегти капітал не номінально, а реально. Більш того, за допомогою такого фонду капітал можна значно збільшити,

У 2003 р. росіяни остаточно вилікувалися від «синдрому

МММ» і стали активно інвестувати свої заощадження в ринкові цінні папери за допомогою ПІФів. За даними Національної ліги керівників, загальна кількість ПІФів протягом року збільшилася з 60 до 154л. е. в 2,6 рази. Сукупна вартість їх чистих активів зросла в раз і перевищила 76 млрд руб., а це близько 5% загального обсягу банківських депозитів. Число компаній, що управляють ПІФами, збільшилося з 34 до 57.

Основними причинами такого бурхливого зльоту колективного інвестування, на думку експертів, стали падіння курсу долара та звільнення великої кількості карбованцевої маси, зниження ставок за банківськими депозитами та зростання фондового ринку з відповідним збільшенням прибутковості ПІФів.

Цікаво простежити, які цілі переслідують російські пайовики, інвестуючи свої заощадження до ПЙФів.

За версією Національної ліги керуючих, це насамперед накопичення коштів без конкретної мети (38,6%), далі покупка житла (?7/7%), захист від інфляції (22,9%), у спекулятивних цілях (16,9%). %), «на старість» (14,5%) та, нарешті, навчання дітей (9,6%). Тобто такі довгострокові цілі, як накопичення для дітей чи «на старість», посіли аж ніяк не перші позиції. А тим часом у США, за даними Investment Company Institute, саме накопичення на старість є провідним мотивом при інвестуванні у взаємні фонди.

Отже, в Росії по-справжньому довгострокові приватні інвестиції ще не прийшли до ПІФів, і, мабуть, розуміння потенційними інвесторами пайових фондів як можливого інструменту для вирішення довгострокових інвестиційних завдань ще недостатньо.

Ще за темою МЕЦІ ІНВЕСТУВАННЯ:

1. 1. Поняття інвестиційного процесу та критерії інвестування
2. 9.3 Основні принципи портфельного інвестування транснаціональної компанії
3. 2.1. Цілі інвестицій у соціальну сферу як передумови формування їх ефективності
4. 1.1. Цілі та завдання фінансово-економічного аналізу туристичного підприємства
5. Мета та завдання аналізу інвестиційної діяльності комерційних організацій
6. Умови становлення інвестиційного процесу у суб'єкт Федерації. Цілі та пріоритети інвестиційної діяльності. (На прикладі м. Москви).
7. Інвестиційна діяльність підприємства: сутність, цілі, завдання та функції

- Авторське право - Адвокатура - Адміністративне право - Адміністративний процес - Антимонопольно-конкурентне право - Арбітражний (господарський) процес - Аудит - Банківська система - Банківське право - Бізнес - Бухгалтерський облік - Речове право - Державне право та управління - Громадянське право та процес - Грошове звернення, фінанси та кредит - Гроші - Дипломатичне та консульське право - Договірне право - Житлове право - Земельне право - Виборче право - Інвестиційне право - Інформаційне право - Виконавче провадження - Історія держави та права - Історія політичних та правових навчань - Конкурсне право - Конституційне право - Корпоративне право - Криміналістика - Кримінологія -