Оперативна група Болдина. Іван Болдін - сторінки життя Велика Вітчизняна війна

фБЛ ОБЮБМБУШ ППКОБ

ч ФПФ УХВВПФОЙК ЧИЮЄ ПРО УГЕО НЙОУЛПЗП дПНБ ПЖЙГЕТПЧ ЫМБ ЛПНЕДЙС «уЧБДШВБ Ч нБМЙОПЧЛЕ». нЩ ЙУЛТЕООЕ УНЕСМЙУШ. чЕУЕМЙМ ОБІПДЮЙЧЩК БТФЙММЕТЙУФ СИЛБ, ЙТПОЙЮЕУЛЙЕ ХМЩВЛЙ ЧЩЪЩЧБМ РПРБОДПРХМП. нХЪЩЛБ ТБЪМЙЧБМБУШ РП ЧУЕНХ ЪБМХ Й УПЪДБЧБМБ РТБЪДОЙЮОХА БФНПУЖЕТХ.

оЕПЦЙДБООП Ч ЗБИЙ МПЦЕ РПЛБЪБМУС ОБЮБМШОЙЛ ТБЪЧЕДПФДЕМБ ЫФБВБ 'БРБДОПЗП пУПВПЗП ЧПЕООПЗП ПЛТХЗБ РПМЛПЧОЙЛ у. ч. вМПІЙО. оБЛМПОЙЧЫЙУШ Л ЛПНБОДХАЕЕНХ ЗЕОЕТБМХ БТНЙЙ д. з. РБЧМПЧХ, ПО ЮФП-ФП ФЙІП РТПІЄРФБМ.

ЬФПЗП ОЕ НПЦЕФ ВЩФШ, - РПУМЩИБМПУШ Ч ПФЧЕФ. оБЮБМШОЙЛ ТБЪЧЕДПФДЕМБ ХДБМЙМУС.

ЮЕРХІБ ЛБЛБС-ФП, - ЧРПМЗПМПУБ ПВТБФЙМУС ЛП НОЕ РБЧМПЛ. - ТБЪЧЕДЛБ УППВЕБЕФ, ЮФП ПРО ЗТБОЙГ ПЮЕОШ ФТЕЧПЦОП. оЕНЕГЛЙЕ ЧПКУЛБ СЛПВЩ РТЙЧЕДЕОЩ Ч РПМОХА ВПЕЧХА ЗПФПЧОПУФШ Й ДБЦЕ ОБЮБМЙ ПВУФТЕМ ПФДЕМШОЩІ ХЮБУФЛПЧ ЗБИК ЗТБІЙГЩ.

'БФЕН РБЧМПЧ УМЕЗЛБ ЛПУОХМУС НПЕК ТХЛЙ Й, РТЙМПЦЙЧ РБМЕГ Л ЗХВБН, РПЛБЪБМ ПРО УГЕОХ, ТУТ ЙЪПВТБЦБМЙУШ УПВЩФЙС ЗТБЦДБОУПК ч ФЕ НЙОХФЩ ПІЙ, ЛБЛ Й УБНП УМППП «ЧПКОБ», ЛБЪБМЙУШ ДБМЕЛЙН РТПИМЩН.

ОЙЛФП ЙЪ УЙДСЕЙІ Ч ЬБМЕ, Б ФЕН ВПМЕЕ МАДЙ ОЕЧПЕООЩЕ, ДБЦЕ РТЕДРПМБЗБФШ ОЕ НПЗ, ЮФП ВХЛЧБМШОП ТСДПН ОБЮЙОБЕФУС РПЙУФЙОЕ ЮХДПФЕО ЮХДПБП УПВПК ПЗТПНОЩЕ ЦЕТФЧЩ Й ТБЪТХІЕОЙС, ФСЦЛЙЕ УФТБДБОЙС Й ХОЙЮФПЦЕОЙЕ ВЕУГЕООЧІ ЛХМШФХТОЩІ Й ОБХЮОЩІ ВПЗБФУФЧ, УП'ДБОЧІ.

з УНПФТЕМ ПРО УГЕОХ, ОП ОЙЮЕЗП ОЕ ЧИДЕМ. нПЪЗ ВХДПТБЦЙМЙ УФТБИОЩЕ НЩУМЙ. оЕХЦЕМЙ ОБЮЙОБЕФУС ППКОБ? оЕХЦЕМЙ ЧУЕ ЬФЙ ОБТСДОП ПДЕФЩЕ ЦЕОЕЙОЩ Й НХЦЮЙОЩ, ФБЛ ЪБТБЬЙФЕМШОП УНЕАЕЙЄУС, ВЕЬНСФЕЦОП ПФДЩИБАЕЙЕ Ч ЬФПН РТЕЛТБУОППХПБПФУРТПЛПХПХПХПХУХДХПХПХУХДХПХУХДХУХДХУРХПХПХПХПХПХПХПХПХУХПХПХУХПХПХУХПХПХДХПХПХУХПХПХУХПХДП ЄВЕ ЙУРЩФБФШ ЇЇ ХЦБУЩ?

оЕЧПМШОП ЧУРПНОЙМ УПВЩФЙС РПУМЕДОЙІ ДОЕК, ЛПФПТЩЕ РТПЙЪПИМЙ ПРО ВЕМПТХУУЛПК ЬЕНМЕ. 20 ЙАОС 1941 ЗПДБ ОБИБ ТБЪЧЕДЛБ ДПОЕУМБ, ЮФП Ч 17 ЮБУПЧ 41 НЙОХФХ ЫЕУФШ ЗЕТНБОУЛЙІ УБНПМЕФПЧ ОБТХИЙМЙ УПЧЕФУЛХА ЗПУХ. ТПЧОП ЮЕТЕЪ ДЧЕ НЙОХФЩ РПСЧЙМБУШ ЧФПТБС ЗТХРРБ ОЕНЕГЛЙІ УБНПМЕФПЧ. л ОЙН РПДЧІООЩ ВПНВЩ. у ЬФЙН ЗТХЪПН ПІЙ ХЗМХВЙМЙУШ ПРО ОБИДНІ ФЕТТЙФПТЙА ПРО ОЕУЛПМШЛП ЛЙМПНЕФТПЧ.

лПНБОДХАЕЙК 3-К БТНЙЕК ЗЕОЕТБМ-МЕКФЕОБОФ ч. й. лХ'ОЕГПЧ УППВЕЙМ ЙЪ зТПДОП: ЧДПМШ ЗТБОЙГЩ, Х ДПТПЗЙ БЧЗХУФПЧ-УЕКОЙ, ЇЇ ДОЕН ВЩМЙ РТПЧПМПЮОЩЕ 'БЗТБЦДЕОЙС. л ЧЕЮЕТХ ОЄНГЩ УОСМЙ ЙІ. ч МОУХ Ч ЬФПН ТБКПОЕ ПФЮЕФМЙЧП ПОМЩІО ЫХН НОПЗПЮЙУМЕООЧІ НПФПТПЧ.

дБМЕЕ, ТБЪЧЕДЛБ ХУФБОПЧЙМБ: Л 21 ЙАОС ОЕНЕГЛЙЕ ЧПКУЛБ УПУТЕДПФПЮЙМЙУШ ПРО ЧПУФПЮОПРТХУУЛПН, НМБЧУЛПН, ЧБТИБЧУЛПН Й ДЕНВ. пУОПЧОБС ЮБУФШ ЗЕТНБОУЛЙЇ ПОНКУЛ ОБІПДЙФУС Ч ФТЙДГБФЙЛЙМПНЕФТПЧПК РПЗТБОЙЮОПК РПМПУЕ. ч ТБКПОЕ ПМЩРБОЛБ (АЦОЕЕ УХЧБМЛЙ) ХУФБОПЧМЕОБ ФСЦЕМБС Й ЬЕОЙФОБС БТФЙММЕТЙС. ФБН ЦЕ УПУТЕДПФПЮЕОЩ ФСЦЕМЩЕ Й УТЕДОЙЕ ФБОЛЙ. пВОБТХЦЕОП НОПЗП УБНПМЕФПЧ.

пФНЕЮЕОП, ЮФП ОЕНГЩ ЧЕДХФ ПЛПРОЩЕ ТБВПФЩ ПРО ВІТЯЗИ 'БРБДОПЗП вХЗБ. ч вСМС-рПДМСУЛБ РТЙВЩМП УПТПЛ ЬЫЕМПОПЧ У РЕТЕРТБЧПЮОЧНОЇ УТЕДУФЧБНИЙ - РПОФПООЧНИЙ РБТЛБНИЙ Й ТБЪВПТОЧНОЙ НПУФБНЙ, У ПЗТПНПЙПЙПЙПЙПЙ.

рПЦБМХК, НВЦОП УЮЙФБФШ, ЮФП ПУОПЧОБС ЮБУФШ ОЕНЕГЛЙІ ПВКУЛ РТПФЙЧ 'БРБДОПЗП пУПВПЗП ЧПЕООПЗП ПЛТХЗБ 'БОСМБ ЙУІПДОПЕ РПМПЦЕОЙ

б УРЕЛФБЛМШ РТПДПМЦБЕФУС. ч ЪБМЕ РП-РТЕЦОЕНХ ГБТЙФ БФНПУЖЕТБ РПЛПС. лБЦЕФУС, ОЙЛФП Й ОЙЮФП ОЕ Ч УЙМБІ ЇЇ ОБТХІЙФШ.

РПУМЕ УРЕЛФБЛМС РТЙЄІБМ ДПНПК. уППВЕЕОЙЕ ТБЪЧЕДПФДЕМБ ОЕ ЧЩИПДЙФ ЙЪ ЗПМПЧЩ. оЕХЦЕМЙ УПЧЕФУЛП-ЗЕТНБОУЛЙК ДПЗПЧПТ П ОЕОБРБДЕОЙЙ ЗЙФМЕТ ТБЪПТЧБМ, Б ФП, П ЮЕН ДПОЕУМБ ТБЪЧПДЛБ ОБЛБОХЕ, ФПМШЛП ОБЮБМП? дБ, ЧЙДЙНП, ФБЛ Й ЄУФШ. пДОБ НЩУМШ ФЕУОЙФ ДТХЗХА, Й РПЛПС ХЦЕ ОЕФ.

нПЕ ПДЙОПЮЄУФЧП Ч ХАФОПН ЛБВЙОЕФЕ ОБТХІЙМБ ЦЕОБ:

ЧБОС, ЧТЕНС РП'ЄД, РПТБ УРБФШ.

'ОБЕИШ, ЗБМЙОБ, ФБЛБС ЙОФЕТЕУОБС ЛОЙЗБ, ЮФП Й УПО ПФУФХРЙМ. РПЮЙФБА ОЕНОПЗП Й МСЗГ.

зПЧПТА УРПЛПКОП, УФБТБСУШ ОЕ ЧЩДБФШ УЧПЕЗП ЧПМОЕОЙС. цЕОБ - НВК ЧЕТОЩК ДТХЗ. оЙЛПЗДБ ОЕ МЗБМ ЕК, Б ФХФ УЛБЪБМ ОЕРТБЧДХ. РПУФБТБМУС РПУЛПТЕЇ ЧЩРТПЧПДЙФШ ЦЕОХ ЙЪ ЛБВЙОЕФБ.

'ЧПОА Ч ИФБВ ПРЕТБФЙЧОПНХ ДЕЦХТОПНХ. УРТБИЙЧБА:

ЛБЛЙЄ ОПЧПУФ? ПФЧЕЮБЕФ:

РПЛБ ОЙЛБЛЙЇ.

год ЛБВЙОЕФЕ ДХІОП. ОБУФЕЦЬ ПФЛТЩМ ПЛОБ. уФТХС УЧЕЦЕЗП ЧПЪДХИБ ПЧЕСМБ МЙГП. РПФХИЙМ ЬМЕЛФТЙЮЕУФЧП Й ПРХУФЙМУС Ч ЗМХВПЛПЕ ЛТЕУМП. вПМШИБС СТЛБС МХОБ ПУЧЕФЙМБ ЛПНОБФХ. ФПЮОП ДОЕН, НВЦОП ТБЪЗМСДЕФШ МАВПК РТЕДНЕФ, ПРО ЛПТЕІЛБ РТПЮЙФБФШ ОБЪЧБОЙС ЛОЙЗ.

РТЙРПНОЙМПУШ ДБМЕЛПЕ ДЕФУФЧП, ТПДОПЕ УЕМП чЩУПЛПЕ. нБМЩИБНИЙ МАВЙМЙ НЩ У ДТХЦЛБНИЙ ЧЕЮЕТБНИЙ УЙДЕФШ ПРО ЪБЧБМЙОЛЮ Й УЮЙФБФШ ЬЧЕДДЩ. УЮЙФБМЙ ОБРЕТЕЗПІЛ, ЛФП ВПМШІ. вЩЧБМП, ЧЩКДЕФ ПФЕГ, РПУНПФТЙФ ПРО ВЗУ, РПЛБЮБЕФ ЗПМПЧПК:

ЮЕЗП ХРЕТМЙУШ Ч ОЕВП? ЬЕНМЙ ЧБН НБМП, ЮФП МЙ? уРБФШ РПТБ, ВБМБНХФЩ, УПЧУЕН ПФ ТХЛ ПФВЙМЙУШ!

нПМЮБ ТБЪВЕЗБМЙУШ НЩ РП УЧПЙН ІБФЕОЛБН, ФБЛ Й ОЕ ДПУЮЙФБЧ ЧУЕЇ ЬЧЕД. б ХІПДЙФШ ВЩМП ХЦБУОП ЦБМШ. ЧЕДШ УПЧУЕН, ЛБЦЕФУС, ОЕНОПЗП ПУФБМПУШ, ФПМШЛП УБНЩЕ НБМЕОШЛЙЄ.

уЕКЮБУ ЦЕ ЪЧЕЪДЩ ЛБЦХФУС ОЕПВЩЛОПЧЕООПК ЧЕМЙЮЙОЩ Й УЧЕФСФ ПУПВЕООП СТЛП. оП ОЕ ДП ОЙІ!

ФБ Л, ОЕ ТБ'ДЕЧБСУШ, РТПДПМЦБМ УЙДЕФШ ОБІДНИЙ УП УЧПІЙ ФСЦЕМНИЙ ДХНБНЙ. НЕОС РТЕУМЕДХАФ УМПЧБ, УЛБЪБООЩЕ РБЧМПЧЩН ПП ЧТЕНС УРЕЛФБЛМС: «ьФПЗП ОЕ НПЦЕФ ВЩФШ» Й «ЮЕРХІБ ЛБЛБС-ФП». чЙЦХ, ЛБЛ ПО ТХЛПК РПЛБЪЩЧБЕФ ПРО УГЕОХ: ФЙІ, НПМ, МХЮІЕ УМЕДЬ ЪБ ТБЪЧЙФЙЕН УПВЩФЙК Ч РШЕУЕ. ЙОФЕТЕУОП, ЮЕН ЧЩЪЧБОП ФБЛПЕ ТБЧОПДХИЙЕ РБЧМПЧБ Л ДПОЕУЕОЙСН ТБЪЧЕДЛИЙ? ЙМЙ, НВЦЕФ, ЬФП ФПМШЛП ЧОЕИОСС НБУЛБ ВЕЪТБЪМЙЮЙС? Й ЧУЄ ЦЕ НЕОС РПТБЦБЕФ ЕЗП ПМЙНРЙКУЛПЕ УРПЛПКУФЧЙЕ. оЕХЦЕМЙ ПО РТБЧ, Б З РТПСЧМСА ЙЪМЙЫОАА ОЕТЧПЪОПУФШ?

ЧУФБМ, РПДПИЕМ Л Поганий. юЙУФПЕ Й ОЕЧЕТПСФОП УРПЛПКОПЕ ОЕВП.

йЪ ФСЦЕМПК ЪБДХНЮЙЧПУФЙ ЧЩЧЕМ ФЕМІЖПООЩК ЪЧПОПЛ. ПРЕТБФЙЧОЩК ДЕЦХТОЩК РЕТЕДБМ РТЙЛБЪ ЛПНБОДХАЕЕЗП ОЕНЕДМЕООП СЧЙФШУС ЧИФБВ. ОБЮЙФ, З ВЩМ РТБЧ! юЕТЕЪ РСФОБДГБФШ НЙОХФ ПІЄМ Ч ЛБВЙОЕФ ЛПНБОДХАЕЕЗП. 'БУФБМ ФБН ЮМЕОБ чПЕООПЗП УПЧЕФБ ПЛТХЗБ ЛПТРХУОПЗП ЛПНЙУУБТБ б. с. ЖПНЙОЩІ Й ОБЮБМШОЙЛБ ІФБВБ ЗЕОЕТБМ-НБКПТБ ч. е. лМЙНПЧУЛЙІ.

УМХЮЙМПУШ ЮФП? - УРТБИЙЧБА ЗЕОЕТБМБ РБЧМПЧБ.

УБН ЛБЛ УМЕДХЕФ ОЕ ТБЬВЕТХ. РПОЙНБЕИШ, ЛБЛБС-ФП ЮЕТФПЧЕЙОБ. оЕУЛПМШЛП НЙОХФ ОБЪБД ЪЧПОЙМ ЙЪ ФТЕФШЕК БТНЙЙ лХЪОЕГПЧ. ЗПЧПТЙФ, ЮФП ОЕНГЩ ОБТХИЙМ ЗТБОЙГХ ПРО ХЮБУФЛ ПФ УПРПГЛЙОБ ДП БЧЗХУФПЧБ, ВПНВСФ зТПДОП, ЫФБВ БТНЙЙ. УЧСЬШ У ЮБУФСНЙ РП РТПЧПДБН ОБТХІОБ, РЕТЕИМЙ ПРО ТБДЙП. дЧЕ ТБДЙПУФБОГЙЙ РТЕЛТБФЙМЙ ТБВПФХ - НВЦЕФ, ХОЙЮФПЦЕОЩ. РЕТЕД ФЧПЙН РТЙІПДПН 'ЧПОЙМ ЙЪ ДЕУСФПК БТНЙЙ зПМХВЕЧ, Б ЙЪ ЮЕФЧЕТФПК - ОБЮБМШОЙЛ ІФБВБ РПМЛПЧОЙЛ уБОДБМПЧ. уППВЕЕОЙС ОЕРТЙСФОЩЕ. оЕНГЩ ЧУАДХ ВПНВСФ...

ОБИ ТБЪЗПЧПТ РТЕТЧБМ ФЕМІЖПООЩК ЪЧПОПЛ ЙЪ нПУЛЧЩ. РБЧМПЧБ ЧЩЪЩЧБМ ОБТЛПН ПВПТПОЩ нБТИБМ уПЧЕФУЛПЗП уПАЬБ у. л. ФЙНПІООЛП. лПНБОДХАЕЙК ДПМПЦЙМ ПВУФБОПЧЛХ.

чУЛПТЕ УОПЧБ РПЪЧПОЙМ лХЪОЕГПЧ, УППВЕЙМ, ЮФП ОЕНГЩ РТПДПМЦБАФ ВПНВЙФШ. ОБ РТПФСЦЕОЙЙ РСФЙДЕУСФЙ ЛЙМПНЕФТПЧ РПЧБМЕОЩ ЧУЄ ФЕМЕЗТБЖОЩЕ І ФЕМІЖПООЩУ УФПМВЩ. УЧСЬШ УП НОПЗЙНИЙ ЮБУФСНИЙ ОБТХІОБ.

фХЮЙ УЗХЕБМЙУШ. РП НОПЗПЮЙУМЕООЧН ЛБОБМБН Ч ЛБВЙОЕФ ЛПНБОДХАЕЕЗП УФЕЛБМЙУШ ЧУЄ ОПЧЩЕ Й ОПЧЩЕ УЧЕДЕОЙС, ПДОП ФТЕЧПЦЕ ДТХЗПЗПВПВП, ПП ВПНВЕЦБ, ВПНВЕЦЛТ БАФ НЙТОПЕ ОБУЕМЕОЙЕ.

уОПЧБ РПСЧЙМУС У ДПЛМБДПН РПМЛПЧОЙЛ вМПІЙО. ПЛБЪЩЧБЕФУС, У ТБУУЧЕФПН 22 ЙАОС РТПФЙЧ ПОНКУЛ 'БРБДОПЗП ЖТПОФБ РЕТЕИМЙ Ч ОБУФХРМЕОЙЕ ВПМЕЕ ФТЙДГБФЙ ОЕНЕГЛЙІ РЕІПФОЩІ, РСФШФ ДОБ ДЕУБОФОБС ДЙЧЙЪЙЙ, УПТПЛ БТФЙММЕТЙКУЛЙІ Й РРФШ БЧЙБГЙПООЩІ РПМЛПЧ.

ФБЛ ВЕЪ ПВЯСЧМЕОЙС ППКОЩ ЗЙФМЕТ ЧЕТПМПНОП ОБРБМ ПРО ОБИДНІ УФТБОХ!

РБЧМПЧ ПВТБЕБЕФУС ЛП НОЕ:

ЗПМХВЕЧ ПДЙО ТБЪ РПЪЧПОЙМ, Й ВПМШІ ОЙЛБЛЙИ УЧЕДЕОЙК ЙЪ ДЕУСФПК БТНЙЙ ОЕФ. уЕКЮБУ РПМЕЮХ ФХДБ, Б ФЩ ПУФБЧБКУС ЪДЕУШ.

УЮЙФБА ФБЛПЕ ТЕЫЕОЙЕ ОЧЕТОЧНИЙ. лПНБОДХАЕЕНХ ОЕМШЪС ВТПУБФШ ХРТБЧМЕОЙЕ ЧПКУЛБНЙ, - ЧПЪТБЦБА С.

ЧЩ, ФПЧБТЙЕ вПМДЙО, - РЕТЕІПДС ПРО ПЖЙГЙБМШОЩК ФПО, ЗПЧПТЙФ РБЧМПЧ, - РЕТЧЩК ЪБНЕУФЙФЕМШ ЛПНБОДХАЕЕЗП. рТЕДМБЗБА ПУФБФШУС ЧНЕУФП НЕОС ЧИФБВІ. йОПЗП ТЕЫЕОЙС Ч УПЪДБЧИЕКУС УЙФХБГЙЙ ОЕ ЧЙЦХ.

з ДПЛБЪЩЧБА РБЧМПЧХ, ЮФП ЧОТОВЕ ВХДЕФ, ЕУМЙ Ч ВЕМПУФПЛ РПМЕЮХ С. оП ПО ХРПТУФЧХЕФ, ОВТЧОЙЮБЕФ, ФП Й ДЕМП ЧЩИПДЙФ ЙЪ ЛБВЙОФ

уОПЧБ ЪЧПОЙФ НБТИБМ у. л. ФЙНПІООЛП. оБ УЕК ТБЪ ПВУФБОПЧЛХ ДПЛМБДЩЧБА С. пДОПЧТЕНЕООП УППВЕБА:

РБЧМПЧ ТЧЕФУС Ч вЕМПУФПЛ. уЮЙФБА, ЮФП ЛПНБОДХАЕЕНХ ОЕМШЪС ПУФБЧМСФШ ХРТБЧМЕОЙС ПКУКУЛБНЙ. РТПИХ ТБЪТЕІЙФШ НИЙ ЧЩМЕФЕФШ Ч ДЕУСФХА БТНЙА.

ОБТЛПН ОЙЛПНХ ОЕ ТБЪТЕИБЕФ ЧЩМЕФБФШ, РТЕДМБЗБЕФ ПУФБФШУС Ч НЙОУЛЕ Й ОЕНЕДМЕООП ОБМБДЙФШ УЧСЬШ У БТНЙСНЙ.

фЕН ЧТЕНЕОЕН ЙЪ ЛПТРХУПЧ Й ДЙЧЙЪЙК РПУФХРБАФ ЧУЄ ОПЧЩО Й ОПЧЩО ДПОЕУЕОЙС. оП Ч ОЙІ - ОЙЮЕЗП ХФЕІЙФЕМШОПЗП. уЙМБ ХДБТПЧ ЗЙФМЕТПЧУЛЙІ ПП'ДХІОЩІ РЙТБФПЧ ОБТБУФБЕФ. пій ВПНВСФ вЕМПУФПЛ Й зТПДОП, мЙДХ Й гЕІБОПЧЕГ, чПМЛПЧЩУЛ Й лПВТЙО, вТЕУФ, уМПОЙН Й ДТХЗЙЄ ЗПТПДБ вЕМПТХУУЙЙ. ФП ФХФ, ФП ФБН ДЕКУФЧХАФ ОЕНЕГЛЙЕ РБТБІАФЙУФЩ.

нОПЗП ОБІЙ УБНПМЕФПЧ РПЗЙВМП, ОЕ ХУРЕЧ РПДОСФШУС Ч ПП'ДХІ. б ЗБІЙУФЩ РТПДПМЦБАФ У ВТЕАЕЕЗП РПМЕФБ ТБУУФТЕМЙЧБФШ УПЧЕФУЛЙЕ ПКУКУЛБ, НЙТОПЕ ОБУЕМЕОЙЕ. ПРО ТСД ХЮБУФЛПЧ ПІЙ РЕТЕИМЙ ЗТБОЙГХ Й, ЪБОСЧ ДЕУСФЛЙ ОБУЕМЕООЧІ РХОЛФПЧ, РТПДПМЦБАФ РТПДЧЙЗБФШУС ЧРЕТЕД.

ч НПЕН ЛБВЙОЕФЕ ПДЙО ЪБ ДТХЗЙН ТБЪДБАФУС ФЕМІЖПООЩ ЪЧПОЛЙ. 'Б ЛПТПФЛПЕ ЧТЕНС Ч ЮЕФЧЕТФЩК ТБЪ ЧЩЪЩЧБЕФ ОБТЛПН ПВПТПОЩ. дПЛМБДЩЧБА ОПЧЩЕ ДБООЩЕ. чЩУМХИБЧ НЕОС, у. л. фЙНПІООЛП ЗПЧПТЙФ:

ФПЧБТЙЕ вПМДЙО, ХЮФЙФЕ, ОЙЛБЛЙІ ДЕКУФЧЙК РТПФЙЧ ОЕНГЕЧ ВЕ' ОБИЗП ЧЕДПНБ ОЕ РТЕДРТЙОЙНБФШ. УФБЧМА Ч ЙЬЧЕУФОПУФШ ЧБУ Й РТПИХ РЕТЕДБФШ РБЧМПЧХ, ЮФП ФПЧБТЙЕ УФБМЙО ОЕ ТБЬТЕИБЕФ ПФЛТЩЧБФШ БТФЙММЕТЙКУЛЙК ПЗПОШ РП ОЕНГ

ЛБЛ ЦЕ ФБЛ? - ЛТЙЮХ Ч ФТХВЛХ. - ЧЕДШ ЗОБИЙ ПКУКУЛБ ЧЩОХЦДЕОЩ ПФУФХРБФШ. зПТСФ ЗПТПДБ, ЗЙВОХФ МАДЙ!

з ПЮЕОШ ЧЪЧПМОПЧБО. НОЕ ФТХДОП РПДПВТБФШ УМПЧБ, ЛПФПТЩНИЙ НВЦОП ВЩМП ВЩ РЕТЕДБФШ ЧУА ФТБЗЕДЙА, ТБЪЩЗТБЧИХАУС ПРО ЗБІЙ ЬЕНМ. оП УХЕЕУФЧХЕФ РТЙЛБЪ ОЕ РПДДБЧБФШУС ПРО РТПЧПЛБГЙЙ ОЕНЕГЛЙІ ЗЕОЕТБМПЧ.

ТБ'ЧЕДЛХ УБНПМФБНЙ ЧЕУФЙ ОЕ ДБМЕЕ ЫЕУФЙДЕУСФЙ ЛЙМПНЕФТПЧ, - ЗПЧПТЙФ ОБТЛПН.

дПЛМБДЩЧБА, ЮФП ЗБІЙУФЩ ПРО БЬТПДТПНБН РЕТЧПК МЙОЙЙ ЧЩЧЕМЙ ЙЪ УФТПС РПЮФЙ ЧУА ОБИХ БЧЙБГЙА. РП ЧУЕНХ ЧЙДОП, РТПФЙЧОЙЛ УФТЕНЙФУС ПЧМБДЕФШ ТБКПОПН МЙДБ ДМС ПВЕУРЕЮЄОЙС ЧЩУБДЛЙ ПП'ДХІОПЗП ДЕУБОФБ Ч ФЩМХ ПУОПЧОПК ЗТХРРПТПЛП ФТЙЮЕУЛЙНЙ ХДБТБНЙ Ч УФПТПОХ зТПДОП Й Ч УЕЧЕТП-ЧПУФПЮОПН ОБРТБЧМЕОЙЙ ПРО чПМЛПЧЩУЛ РЕТЕТЕЪБФШ ОБІЙ ПУОПЧОЩ ЛПННХОЙЛБГЙЙ.

оБУФБЙЧБА ПРО ОЕНЕДМЕООПН РТЙНЕОЕОЙЙ НЕИБОЙЪЙТПЧБООЩИ, УФТЕМЛПЧЩІ ЮБУФЕК Й БТФЙММЕТЙЙ, ПУПВЕООП 'ЄОЙФОПК.

ОП ОБТЛПН РПЧФПТЙМ РТЕЦОЙК РТЙЛБЪ: ОЙЛБЛЙІ ЙОЩИ НЕМАЄ ОЕ РТЕДРТЙОЙНБФШ, ЛТПНЕ ТБЪЧЕДЛЙ Ч ЗМХВШ ФЕТТЙФПТЙЙ РТПФЙЧЙЛБ ОБИГ.

РПУМЕДОЙЕ НЕУГЩ НЕ ДПЧЕМПУШ ПУПВЕООП ЮБУФП ВЩЧБФШ Ч РТЙЗТБОЙЮОЩІ ПКУЛЬБИ. з УЙУФЕНБФЙЮЕУЛЙ 'ОБЛПНЙМУС У УППВЕЕОЙСНИЙ ЗБІЙК ТБЪЧЕДЛЙ, Б ПІЙ УЧЙДЕФЕМШУФЧПЧБМЙ, ЮФП зйФМЕТ ЧЕДЕФ БЛФЙЧОХА РПДЗПФПЧПФПЛПХПЛПЧ. РПУМЕ ЛБЦДПК УЧПЕК ЛПНБОДЙТПЧЛЙ ПВП ЧУЕН, ЮФП З ЧЙДЕМ, РПДТПВОП ДПЛМБДЩЧБМ РБЧМПЧХ, Б ПО УППВЕБМ Ч нПУЛЧХ. ч УМПЦЙЧИЕКУС УЙФХБГЙЙ З ОЙЛБЛ ОЕ НПЗ УНЙТЙФШУС У НЩУМША П ФПН, ЮФП ДЕКУФЧЙС, ОБЮБФЩЕ ЗЕТНБОУЛПК БТНЙЕК РТПФЙЧ УПЧЕФУЛЙІЧ ППКУ.

оБЛПОЕГ ЙЪ нПУЛЧЩ РПУФХРЙМ РТЙЛБЪ ОЕНЕДМЕООП ЧЧЕУФЙ Ч ДЕКУФЧЕ «ЛТБУОЩК РБЛЕФ», УПДЕТЦБЧИЙК РМБО РТЙЛТЩФЙС ЗПУХДБТУФЧЕООПК ЗТ. оП ВЩМП ХЦЕ РП'ДОП. ч ФТЕФШЕК Й ЮЕФЧЕТФПК БТНЙСІ РТЙЛБЪ ХУРЕМЙ ТБУЙЖТПЧБФШ ФПМШЛП ЮБУФЙЮОП, Б Ч ДЕУСФПК ЧЬСМЙУШ ЬБ ЬФП, ЛПЗДБ ЖБЙУХЩЕДТЙ .

'БНЕЮХ, ЛУФБФЙ, ЮФП Й ЬФПФ РТЙЛБЪ ПЗТБОЙЮЙЧБМ ОБІЙ ПФЧЕФОЩЕ НЕМАЄ Й 'БЛБОЮЙЧБМУС ФБЛЙНЙ УФТПЛБНЙ: «ОЙЛБЛЙІ ДТХЗПВП ОЕ РТПЧПДЙФШ». оП П ЛБЛПН РТЙЛТЩФЙЙ ЗПУХДБТУФЧЕООПК ЗТБОЙГЩ НПЗМБ ЙДФЙ ТЕЮШ, ЛПЗДБ ПРО ТСД ОБРТБЧМЕОЙК ЧТБЗ ХЦЕ ЗМХВПЛП ЧЛМЙОЙМУС ПРО ОБИТИ

'БІПЦХ Л РБЧМПЧХ, РЕТЕДБА УПДЕТЦБОЙЕ НПЕЗП РПУМЕДОЕЗП ТБЪЗПЧПТБ У ОБТЛПНПН ПВПТПОЩ. уППВЕБА, ЮФП у. л. ФІНПІООЛП ТБЪТЕІЙМ НЕ ЧЩМЕФЕФШ Ч вЕМПУФПЛ. рТПЕБАУШ Й УФТЕНЗМБЧ ВЕЗХ Л НБИЙ.

ОБ ХМЙГБІ нЙОУЛБ ФТЕЧПЦОП. зПТПД ОБУФПТПЦЙМУС. ВПМШЕ ЗТХРРЩ МАДЕК УФПСФ Х ТЕРТПДХЛФПТПЧ.

вХЛЧБМШОП ПРО ОЕУЛПМШЛП НЙОХФ ЪБЕЪЦБА ДПНПК. чФПТПРСІ ОБДАННЯ ЛПЦБОП РБМШФП Й МЕФОЩК ІМЕН. юЕТЕЪ РМЕЮП РЕТЕВТБУЩЧБА ТЕНЕОШ РМБОІЄФБ У ЛБТФПК.

ЛХДБ ФЩ, чБОС? - УРТБИЙЧБЕФ ЦЕОБ. ПІБ ПЮЕОШ ППМОХЕФУС, ЧЕЇ ЗМБ'БІ УМІЩ.

ДЕМБ, ДПТПЗБС, ДЕМБ, - ЗПЧПТА ХЧЕТЕООЧНИЙ ЗПМПУПН, ВЕЪ ЧУСЛПЗП ОБНЕЛБ ПРО УЄТШЕОПУФШ РПМПЦЕОЙС, ФПЮОП ЕДХ ПРО ПЮЄТЕДОЩЕ ХЮЕОЙС, Б О. рТПЕБАУШ, ХЧЕТСА, ЮФП ЧУЕ ВХДЕФ ІПТПИП, Й РПЛЙДБА ДПН.

ОБ БЬТПДТПНЕ Л ЧЩМЕФХ ЗПФПЧЩ ДЧБ УБНПМЕФБ ув. ч ПДЙО УБДЙНУС С Й НПК БДЯАФБОФ МЕКФЕОБОФ лТЙГЩО, Ч ДТХЗПК - ЛБРЙФБО зПТСЮЕЧ ЙЪ ПФДЕМБ ВПЕЧПК РПДЗПФПЧЛЙ Й ПЖЙГЕТ ПРЕТБФЙЧЗ. РТПЕБК, НЙОУЛ! нПЦЕФ, ПРО ПЮЕОШ ЛПТПФЛПЕ ЧТЕНС, Б НВЦЕФ, Й ОБЧУЄЗДБ. чПКОБ ВЕУРПЕБДОБ, ПІБ ОЕ УЮЙФБЕФУС У ЗВІЙНІЙ ЦЕМБІЙНИЙ.

ВЕТЕН ЛХТУ ПРО ВЕМПУФПЛ, ОБЧУФТЕЮХ ЧТБЗХ, ОБЧУФТЕЮХ УХТПЧЩН ЙУРЩФБОЙСН. мЕФЕФШ ФТХДОП. ОБУ БФБЛХАФ «НЕУУЕТИНЙФФЩ», РПУЩМБС ЧДПЗПОЛХ РХМЕНЕФОЩЕ ПЮЄТЕДЙ. вЩЧБАФ НЙОХФЩ, ЛПЗДБ ЛБЦЕФУС, ЮФП ПВФ-ППВ ОБУФХРЙФ ЛПОЄГ. оП, Л УЮБУФША, ОБИХ НБИХ ЧЕДЕФ ПРЩФОЩК МЕФЮЙЛ. лБЛ ФПМШЛП 'БНЕЮБЕФ, ЮФП Л ОБН РТЙУФТБЙЧБЕФУС ЧТБЦЕУЛЙК ЙУФТЕВЙФЕМШ, Б ЙОПЗДБ Й ОЕ ПДЙО, РЙМПФ НЗОПЧЕООП ВТПУБЕФ НБЙ УЛПМШЬБЕФ ПФ РТПФЙЧОЙЛБ.

оП ПВФ НБЙОБ ДЕМБЕФ ТЕЪЛЙК ЛТЕО ПРО МІЧП ЛТЩМП Й ЙДЕФ ПРО РПУБДЛХ.

оП РПЮЕНХ ЦЕ ОЕ ЧЙДОП ДТХЗПЗП УБНПМЕФБ? оЕХЦЕМЙ ПО РПЗЙВ? л УЮБУФША, Й ЬФХ НБИЙХ ЧИМ РТЕЧПУІПДОЩК МЕФЮЙЛ. нЙОХФ ЮЕТЕЪ РРФШ ПО ФПЦІ ВМБЗПРПМХЮОП РТЙЪЕНМЙМУС ТСДПН У ОБНЙ.

нЩ УЕМЙ Ч ФТЙДГБФЙ РСФЙ ЛЙМПНАФТБІ ПФ ЗПТПДБ, НЕЦДХ вЕМПУФПЛПН Й чПМЛПЧЩУЛПН, Й Ч ДХХІ ЛЙМПНЕФТБІ АЦОЕЕ ПУОПЧОПК НБЗЙ. ЧЩІПЦХ ЙЪ УБНПМЕФБ. про БЬТПДТПНЕ ЮФП-ФП УППТХЦБАФ. УТЕДЙ ТБВПФБАЕЙІ ППЕООЩЕ Й ЗТБЦДБОУЛЙЄ МЙГБ.

ФПЧБТЙЕ ЗЕОЕТБМ, РПУНПФТЙФЕ,- ЗПЧПТЙФ БДЯАФБОФ Й РПЛБЪЩЧБЕФ ПРО РТПВПЙОЩ Ч УБНПМЕФЕ. йІ ПЛБЪБМПУШ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ДЧБДГБФЙ. ч ДТХЗПК НБІЙЕ ФБ ЦЕ ЛБТФЙОБ. нПМПДГЩ ОБІЙ МЕФЮЙЛЙ, УМБЧОП РПФТХДЙМЙУШ, У ЮЕУФША ЧЩДЕТЦБМЙ УХТПЧЩК ЬЛЪБНЕО Ч РЕТЧЩК ЦЕ ДЕОШ ППКОЩ.

у ЗТХРРПК ПЖЙГЕТПЧ ЙДХ ПРО НЕФЕПУФБОГЙ. ПФПИМИЙ ВОЕ ЗА СПІВ ДЧХІУПФ НАФТОПЛ, ЛПЗДБ Ч ОЄВІ РПУМЩИБМУС ИХН НПФПТПЧ. РПЛБЪБМБУШ ДЕЧСФЛБ ЗЙФМЕТПЧУЛЙІ РЙТБФПЧ. б ПРО БЬТПДТПНЕ ОЕФ ОЙЛБЛЙІ ЪЕОЙФОЩИ УТЕДУФЧ, ЮФПВЩ ПФПЗОБФШ ЙІ.

чТБЦЕУЛЙЕ УБНПМЕФЩ УОЙЦБАФУС Й ВЕЪ РПНЕИ УВТБУЩЧБАФ ВПНВЩ. чЪТЩЧЩ УПФТСУБАФ ЬЕНМА. зПТСФ НБИЙОЩ. пЗОЕООЩЕ З'ЄЩЛЙ МЙЦХФ Й ЗБІЙ ДЧБ УБНПМЕФБ...

ОБ УЮЄФХ ЛБЦДБС НЙОХФБ. оХЦОП УРЕЙФШ Ч 10-А БТНЙА. мЕЗЛПЧПК НБЫЙОЩ ПРО БЬТПДТПНЕ ОЕФ. ВЕТХ РПМХФПТЛГ. рТЙЛБЪЩЧБА ЧЩДЕМЙФШ ЗТХРРХ ВПКГПЛ. ФЕРЕТШ ОБУ ДЧЕОБДГБФШ ЮЕМПЧЕЛ. уБЦХУШ Ч ЛБВЙОХ, ДБА ХЛБЪБОЙЕ ЫПЖЕТХ ЄІБФШ Ч вЕМПУФПЛ.

ФПЧБТЙЕ ЗЕОЕТБМ, ФХДБ ЄІБФШ ПРБУОП. нЙОХФ ЪБ ДЧБДГБФШ РЕТЕД ЧБИЙН РТЙМЕФПН ПРО ДПТПЗХ УРХУФЙМЙУШ ОЕНЕГЛЙЕ РБТБІАФЙУФЩ,-УППВЕБЕФ ОБЮБМШОЙЛ БЬТПДТПНБ.

ЙЪЧЕУФЙЕ ОЕ ЙЪ РТЙСФОЩІ. й ЧУЄ ЦЕ ОБДП ЄІБФШ. РПЛЙДБЕН БЬТПДТПН. ч ЧПЪДХИЕ ОЕЙНПЧЕТОБС ДХІПФБ. РБІОЕФ ЗБТША.

год ЗПТМЕ РЕТЕУПІМП. пФРЙЧБА ЙЪ ЖМСЗЙ ОЕУЛПМШЛП ЗМПФЛПЧ. оП ЧПДБ ФЕРМБС Й УПЧУЕН ОЕ ПУЧЕЦБЕФ.

оБЛПОЕГ ЧЩЕИБМЙ ПРО НБЗЙУФТБМШ, ЧЕДХЕХА Ч вЕМПУФПЛ. юЕТЕЪ ЧЕФТПЧПЕ ПЛОП ЧЙДОП, ЛБЛ У ЪБРБДБ РТЙВМЙЦБАФУС РПМФПТБ ДЕУСФЛБ ОЄНЕГЛЙЇ ВПНВБТДЙТПЧЕЙЛПЧ. мЕФСФ ОЙЪЛП, У ЧЩЪЩЧБАЕЕК ДЕТЬПУФША, ФПЮОП РПМОПЧМБУФОЩЕ ІП'СІЧБ ОБІЗП ОЕВБ. про ЖАЄМСЦБІ ЮЕФЛП ЧЙДОЩ РБХЛЙ ЗБІЙУФУЛПК УЧБУФЙЛЙ.

цЕУФПЛБС ППКОБ ОБЮБМБУШ. оП ТБЪЧЕ ЬФП ППКОБ? оЕФ, РПЛБ ЮФП ЬФП ВЕ'ОБЛБЪБООЩК ВБОДЙФЙЪН. б ДМС ОБУ ЗМБЧОПЕ - Ч ЬПКК УХТПЧПК ДЕКУФЧЙФЕМШОПУФЙ ОЕ РБУФШ ДХІПН.

ВЗИБ РПМХФПТЛБ НЮЙФУС РП ПЦЙЧМЕООПК БЧФПУФТБДЕ. оП ЬФП ОЕ ПВЩЮОПЕ ПЦЙЧМЕОЙЕ. ФП, ЮФП НЩ ЧЙДЙН ПРО ВІК, ВПМШІ РПІПДЙФ ПРО УХФПМПЛХ УПЛЮЧЕНОООП ТБУФЕТСООЧІ МАДЕК, ОЕ 'ОБАЕЇ, ЛХДБ Й 'БЮЕН ПІЙ ЙДХФ ЙМЙ ЄДФ. пУФБОПЧЙМ ПДОХ ЗТХРРХ.

ЛХДБ ДЕТЦЙФЕ РХФШ?

ПРО чПМЛПЧЩУЛ.

ЛФП ФБЛЙЄ?

ТБВПЮЙЕ ЙЪ ПФТСДПЧ, УФТПЙЧИЙ ХЛТЕРМЕООЩК ТБКПО. фБН, ТУ НЩ ТБВПФБМЙ, Й ЕНМЙ ОЕ ЧЙДБФШ. чУЕ Ч ПЗОЕ,- ЗПЧПТЙФ УТЕДОЙІ МЕФ НХЦЮЙОБ У ХФПНМЕООЧН МЙГПН.

РПЛБЪБМПУШ ОЕУЛПМШЛП МЕДЛПЧЩИ НБИЙО. ЧЕРТЕДЬ «ЙЮ-101». ЙЪ ЕЗП ПФЛТЩФЩІ ПЛПО ФПТЮБФ ЙЙТПЛЙЕ МЙУФШС ЖЙЛХУБ. ПЛБЪБМПУШ, ЮФП ЬФП НБЙОБ ЛБЛПЗП-ФП ПВМБУФОПЗП ОБЮБМШОЙЛБ. ч ОЕК ДЧЕ ЦЕОЕЙОЩ Й ДЧПЕ ТЕВСФ.

ОЕХЦЕМЙ Ч ФБЛПЕ ЧТЕНС ЧБН ОЕЮЕЗП ВПМШІ ЧП'ЙФШ, ЛТПНЕ ГЧЕФПЧ? мХЮЙІ ВЩ ЧЪСМЙ УФБТЙЛПЧ ЙМЙ ДЕФЕК,- ПВТБЕБАУШ Л ЦЕОЕЙОБН. ПРХУФЙЧ ЗПМПЧЩ, ПІЙ НПМЮБФ. ЫПЖЕТ ПФЧЕТОХМУС, - ЧЙДОП, Й ЄНХ УФБМП УПЧЕУФОП.

ЗПЧПТА ЬФП, Б УБН РТЕЛТБУОП РПОЙНБА: ПІЙ ТБУФЙМЙ ЬФЙ ЖЙЛХУЩ, ХІБЦЙЧБМЙ ЪБ ОЙНЙ, ЮФПВЩ ХЛТБУЙФШ УЧПА ЦЙОШ. б ФЕРЕТШ ЧЕ'ХФ ЙІ У УПВПК РТПУФП РПФПНГ, ЮФП ОЕ ХУРЕМЙ ЛБЛ УМЕДХЕФ РПОСФШ УМХЮЙЧІЕУС. РПЦБМХК, Й ЧЙОЙФШ ЬФЙІ ЦЕОЕЙО ФТХДОП. чЕДШ, РПЛЙДБС ТПДОПК ЛТПЧ, ПІЙ ВЩМЙ ХВЕЦДЕОЩ, ЮФП ХЕЪЦБАФ ПРО ЛПТПФЛП ЧТЕНС, ЮФП УЛПТП ЧЕТОХФУС ДПНПК. чПФ Й ТЕЙМЙ: 'БЮЕН ЦЕ РТПРБДБФШ ГЧЕФБН?

ОБІЙ НБІЙОЩ ТБ'ЯЕІБМЙУШ. год ОЕВЕ УОПЧБ ЫХН НПФПТПЧ. РПЛБЪБМЙУШ ФТЙ ВПНВБТДЙТПЧЕЙЛБ. пій УОЙЬЙМЙУШ РПЮФЙ ДП ДЧХІУПФ НАФТОПЧ Й ОБЮБМЙ Ч ХРПТ ТБУУФТЕМЙЧБФШ ЙДХЕЙІ Й ЄДХЕЙІ РП ВИПУЮЄ. мАДЙ ВЕЗГФ. ОП ЛХДБ? ЗДЕ ОБКФЙ УРБУЕОЙЕ, ЛПЗДБ ОБЗМЩЕ ЗЙФМЕТПЧГЩ, УЕС УНЕТФШ, ЗПОСАФУС ЮХФШ МЙ ОЕ ЬБ ЛБЦДЩН ЮЕМПЧЕЛПН?

й ОБИХ РПМХФПТЛХ РТПІЙМБ РХМЕНЕФОБС ПЮЕТЕДШ, ЪБ ОЕК ДТХЗБС, ФТЕФШС. ЫПЖЕТ ХВЙФ. з ХГЕМЕМ, ЄДЧБ ХУРЕЧ ЧЩУЛПЮЙФШ ЙЪ ЛБВЙОЩ. РПДІПЦХ Л ЛХЪПЧХ. лТПНЕ РПТХЮЕОГБ Й БДЯАФБОФБ, Ч ЦЙЧЩІ ОЙЛФП ОЕ ПУФБМУС. РПЗЙВ Й ЛБРЙФБО зПТСЮЕЧ. рХМЕНЕФОБС ПЮЕТЕДШ, ФПЮОП ЛМЙОЛПН ЛБЧБМЕТЙУФБ, ТБУУЕЛМБ ЕНХ ЗПМПЧХ. фТХДОП РПЧЕТСФШ, ЮФП ОЕ УФБМП ЬФПЗП ЧУЕЗДБ ЧЕУЕМПЗП, ЦЙЬОЕТБДПУФОПЗП ЮЕМПЧЕЛБ, РТЕЧПУІПДОПЗП ПЖЙГЕТБ.

оЕДБМЕЛП ЧЙЦХ ФПФ УБНЩК «ЙЮ-101». РПДІПЦХ Л ОЕНХ. цЕОЕЙОЩ, ДЕФЙ, ВИПЖЕТ ХВЙФЩ. оП РП-РТЕЦОЕНХ ЙЪ ПЛОБ ЧЩЗМСДЩЧБАФ ЧЕЮОП'ЄМІЩЕ МЙУФШС ЖЙЛХУБ. нПМЮБ ПФПІЄМ Л УЧПЕК НБИЙЕ. мЕКФЕОБОФ лТЙГЩО ЛЙЧБЕФ ПРО НПА ТХЛХ. ПІБ Ч ЛТПЧЙ. дБЦЕ ОЕ ЪБНЕФЙМ, ЛБЛ ТБОЙМП. уДЕМБМ РЕТЕЧСЪЛХ ОПУПЧЩН РМБФЛПН.

Б ЬФП ЮФП Х ФЕВС? - ПВТБЕБАУШ Л БДЯАФБОФХ, РПЛБЪЩЧБС ПРО ЕЗП ЕЕЛХ. ПЛБЪЩЧБЕФУС, Й ПО ОЇ РПЮХЧУФЧПЧБМ, ЛБЛ ПВПЦЗМП РХМЕК.

л ОБН РПДПІМБ ЗТХРРБ ПЖЙГЕТПЧ. ЬФП ВЩМЙ УМХИБФЕМЬ чПЕООПК БЛБДЕНЙЙ ЙНЕОЙ н. ч. ЖТХОЄ. ПІЙ ОБІПДЙМЙУШ ПРО УФБЦЙТПЧЛЮ Й ПВФ ФЕРЕТШ ПЛБЪБМЙУШ Ч ОЕПРТЕДЕМЕООПН РПМПЦЕОЙЙ. РТЙЛБЪЩЧБА ЧЩТЩФШ НПЗЙМХ Й РПІПТПОЙФШ ЛБРЙФБОБ зПТСЮЕЧБ Й ДТХЗЙІ РПЗЙВИЙІ ФПЧБТЙЕЕК. оЕУЛПМШЛП НЙОХФ НПМЮБ РПУФПСМ ПЛПМП ХВЙФЩІ.

ОБИПУЄ РПЛБЪБМБУШ «ЬНЛБ». ч ОЕК ЙОЦЕОЕТ ПДОПК ЙЪ УФТПЕЛ ХЛТЕРМЕООПЗП ТБКПОБ РПД вЕМПУФПЛПН. зПЧПТЙФ, ЮФП ФБН ЧУЕ ТБЪЗТПНМЕОП. РТЕДМБЗБА ЙОЦЕОЕТХ РТЙЧЕУФЙ Ч РПТСДПЛ НПА РПМХФПТЛХ, Б УБН ВЕТХ ЕЗП НБЙОХ Й РТПДПМЦБА РХФШ Ч 10-А БТНЙА. оХЦОП РПРБУФШ ФХДБ ЛБЛ НВЦОП ЩУФТ.

чПУЕНОБДГБФШ ЮБУПЧ. сТЛПЕ ДОПОМОЖЕ ПУЧЕЕБЕФ ДПТПЗХ. лЙМПНЕФТ ЪБ ЛЙМПНЕФТПН РТПДЧЙЗБЕНУС ЧРЕТЕД. оЕФ-ОЕФ Й УОПЧБ ЧДПМШ ІПУУЄ РТПОПУСФУС ЗЙФМЕТПЧУЛЙЕ УБНПМЕФЩ, УПРТПЧПЦДБС ОБУ, ФПЮОП РПЮЕФОЩК ЬУЛПТФ.

уЛПТП Й вЕМПУФПЛ. ОБЧУФТЕЮХ ФСОХФУС ЧПКУЛБ, ЙДЕФ ЗТБЦДБОУЛПЕ ОБУЕМЕОЙЕ.

ЫФБВ БТНЙЙ ВЩМ Ч ЗПТПДЕ. ОП ЗДІ ПО УЕКЮБУ? чПКОБ ЧУЄ РЕТЕРХФБМБ. чУФТЮЮЩЕ ПЖЙГЕТЩ ОЙЮЕЗП ФПМЛПН ОЕ ЬОБАФ. чРЕЮБФМЕОЙЕ ФБЛПЕ, ЮФП ЛПНБОДПЧБОЙЕ БТНЙЙ РПФЕТСМП УЧСЬШ У ЮБУФСНЙ. дБ ЬФП Й РПОСФОП, ЕУМЙ ХЮЄУФШ, ЮФП ХДБТ ОЄНГЕЧ ВЩМ ЧОЄБРОЩНИЙ Й УЙМШОЩН. оБЛПОЕГ ЧУЕ-ФБЛЙ ТБЪЩУЛБМ ИФБВ БТНЙЙ. оП ЪБУФБМ ФБН ФПМШЛП ОБЮБМШОЙЛБ ФЩМБ. зПЧПТЙФ, ЮФП ЛПНБОДХАЕЙК Й ПУОПЧОПК УПУФБЧ ЫФБВБ ЧЩЕИБМЙ ПРО ЛР. хЪОБА ЕЗП НЕУФПТБУРПМПЦЕОЙЙ ОБРТБЧМСАУШ ФХДБ.

чРЕТЕДЙ ЦЕМЕЪОПДПТПЦОЩК РЕТЕЄЪД. оБ РХФЙ ДП ПФЛБЪБ ЪБВЙФЩК МАДШНИЙ ФПЧБТОЩК УПУФБЧ. РБТПЧПЪ РПД РБТБНЙ Й ЗПФПЧ ФТПОХФШУС Ч ЗМХВШ УФТБОЩ. оП ОБМЕФБАФ ЗБІЙУФУЛЙЄ УБНПМЕФЩ. УМЩИБФУС ЧЪТЩЧЩ, Б'БФЕН ДХІЄТБЪДЙТБАЕЙЕ ЛТЙЛЙ ЦЕОЕЙО Й ДЕФЕК. УПФОЙ ХВЙФЩІ Й ТБОЕООЩІ. ч ЬФПК УХФПМПЛЕ ЧЙДОЩ ЖЙЗХТЛЙ ДЧХІ НЕДЙГЙОУЛЙІ УЄУФЕТ Ч ВЕМЩІ ІБМБФБІ.

лП НОЕ РПДВЕЗБЕФ ЧПЕООЩК ЛПНЕОДБОФ УФБОГЙЙ. зПМПЧБ ЪБВЙОФПЧБОБ. ЗНОБУФЕТЛБ Ч ЛТПЧЙ. РТЙЛБЪЩЧБА ХГЕМЕЧИЕ ЧБЗПОЩ ОЕНЕДМЕООП ПФЧЕУФЙ ПРО ЪБРБУОЩК РХФШ, ХВТБФШ ФТХРЩ, ЬЧБЛХЙТПЧБФШ ТБОЕОЩИ.

лПНЕОДБОФ УНПФТЙФ ХНПМСАЕЙНЙ ЗМБЪБНЙ:

ФПЧБТЙЕ ЗЕОЕТБМ, Х НЕОС ОЕФ ОЙЛБЛЙЇ УТЕДУФЧ. оЕФ ДБЦЕ МАДЕК, ЮФПВЩ ЧЩРПМОЙФШ ЧБИЙ РТЙЛБЪБОЙС.

х РЕТЕЄЪДБ З ЧЙЦХ ЛПНБОДХ ЮЕМПЧЕЛ Ч УФП. УРТБИЙЧБА Х УФБТИЕЗП МЕКФЕОБОФБ, ЛХДБ ЧЕДЕФ МАДЕК. по ТБЪЧПДЙФ ТХЛБНЙ Й ПФЧЕЮБЕФ УПЧУЕН ОЕ ФБЛ, ЛБЛ ФТЕВХЕФ ХУФБЧ.

УМХИБКФЕ НЕОС,- ЗПЧПТА З ОЕУЛПМШЛП РПЧЩОООЧН ФПОПН. - пФОЩЕ РПДЮЙОСЕФЕУШ ЛПНЕОДБОФХ. чУЕ ЕЗП РТЙЛБЪБОЙС ЧЩРПМОСФШ ЮЕФЛП Й ВЩУФТП. б УЕКЮБУ ПВЕУРЕЮШФЕ ЬЧБЛХБГЙА ТБОЕООЩІ.

пЖЙГЕТ ВЕТЕФ РПД ЛПЪЩТЕЛ:

ФПЧБТЙЕ ЗЕОЕТБМ, РТЙЛБ'БОЙЄ ВХДЕФ ЧЩРПМОЕОП!

ПВФ Й ІПТИПИП. зМБЧОПЕ - ОЕ ФЕТСКФЕУШ, ВПМШІ ЧЕТЩ Ч УЧПЙ УЙМЩ, Б ОЕТЧЩ РПВЕТЕЗЙФЕ. чПКОБ ФПМШЛП ОБЮБМБУШ.

ФТПЗБЕНУС ДБМШІ. РЕТЕУЕЛБЕН ЦЕМЕ'ОПДПТПЦОПЕ РПМПФОП. РТЙНЕТОП Ч ДЧЕОБДГБФЙ ЛЙМПНАФТБІ АЗП-ЪБРБДОЕЕ ВЕМПУФПЛБ ЪБНЕЮБЕН ОЕВПМШИПК МЕУ, ПРО ПРХИЛ ЛПФПТПЗП Й ТБУРПМПЦЙМУС ЛПНБОДОЩК РХ. тБУУФПСОЙЕ ОЕВПМШИПЕ, Б ДПВЙТБМУС З ДП ОЕЗП ОЕУЛПМШЛП ЮБУПЧ. 'Б ЬФП ЧТЕНС РПЧЙДБМ НОПЗП МАДУЛПЗП ЗПТС, РПФЕТСМ ВМЙЪЛЙІ ФПЧБТЙЕЕК.

вЩМП ДЕЧСФОБДГБФШ ЮБУПЧ, ЛПЗДБ НЩ РПДЯЄИБМЙ Л ЛПНБОДОПНХ РХОЛФХ. чЙД Х ОЕЗП ЗМІЧНО ЮЕН УЛТПНОЩК. дЧЕ РБМБФЛЙ. год ЛБЦДПК РП ДЕТЕЧСООПНХ УФПМХ Й ОЕУЛПМШЛП ФБВХТЕФПЛ. оБ ПДОПН ЙЪ УФПМПЧ ФЕМІЖПООЩК БРРБТБФ. РППДБМШ ПФ РБМБФПЛ - НБЙОБ У ТБДЙПУФБОГЙЕК.

НЕОС ЧУФТЕФЙМ ЛПНБОДХАЕЙК БТНЙЕК ЗЕОЕТБМ-НБКПТ л. д. зПМХВЕЧ У ЗТХРРПК ИФБВОЩИ ПЖЙГЕТПЧ. УРТБИЙЧБА Х ЗЕОЕТБМБ, РПЮЕНХ ЙЪ 10-К БТНЙЙ ЧИФБВ ЖТПОФБ ОЕ РПУФХРЙМП РПЮФЙ ОЙЛБЛЙІ УЧЕДЕОЙК. по ПФЧЕЮБЕФ, ЮФП РТПЧПДОБС УЧСЬШ ОБТХІОБ, Б БТНЕКУЛЙЕ ТБГЙЙ ТБВПФБАФ ПЮЕОШ РМПІП, ЧТБЦЕУЛЙЕ ЙІ ЪБВЙЧБАФ.

ДПМПЦЙФЕ П РПМПЦЕОЙЙ ПОНКУЛ,- ЗПЧПТА ЄНХ. лПНБОДХАЕЙК ТБ'ЧОТОХМ ЛБТФГ:

ПРО ТБУУЧЕФ ФТЙ ЧТБЦЕУЛЙІ БТНЕКУЛЙІ ЛПТРХУБ РТЙ РПДДЕТЦЛЕ ЪОБЮЙФЕМШОПЗП ЛПМЙЮЕУФЧБ ФБОЛПЧ Й ВПНВБТДЙТПЧПЮОПК БЧЙБГЙЗБФБ ФТЕМЛПЧЩК ЛПТРХУ. дЙЧЙЪЙЙ ЛПТРХУБ Ч РЕТЧЩЕ ЦЕ ЮБУЩ ВПС РПОЕУМЙ ВПМШЕ РПФЕТЙ. пУПВЕООП РПУФТБДБМБ УФП ФТЙОБДГБФБС.

й РП МЙГХ, Й РП ЗПМПУХ ЗЕОЕТБМБ ЮХЧУФЧХЕФУС, ЮФП ПО УЙМШОП РЕТЕЦЙЧБЕФ. РПРТПУЙЧ ТБЪТЕЫЕОЙС, ПО ЩОХМ ЙЪ ЛБТНБОБ ЛПТПВЛХ У РБРЙТПУБНЙ, ЪБЛХТЙМ, БЪБФЕН, ЧПДС ЛБТБОДБИПН РП ЛБТФЕ, РТПДПМЦБМ:

ЮФПВЩ РТЕДПФЧТБФЙФШ ПІЧБФ БТНЙЙ У АЗБ, З ТБЪЧОТОХМ ПРО ТЕЛЕ лХТЕГ ФТЙОБДГБФЩК НЕИБОЙЪЙТПЧБООЩК ЛПТРХУ, ОП, УБНЙ ОБЕФІЙ, ЧЙ ЛПТРХУБ НБМП. дБ Й ЮФП НВЦОП ФТЕВПЧБФШ ПФ ф-26? рП ЧПТПВШСН ЙЪ ОЙИ УФТЕМСФШ... ч ГЕОФТЕ, РТПФЙЧ РЕТЧПЗП УФТЕМЛПЧПЗП ЛПТРХУБ, Ч ОБРТБЧМЕОЙЙ ПРО ВЕМПУФПЛ ОБУФХРБЕФ УПТПЛ ЧФПТПК. юФПВЩ ХЛТЕРЙФШ 'ДЕУШ ПВПТПОХ, З РПУФБЧЙМ ЫЕУФПК НЕИБОЙЪЙТПЧБООЩК ЛПТРХУ ПРО ТХВІЦЬ РП ЧПУФПЮОПНХ ВЕТЕЗХ ТІЛЙ ГБТЕЧ, Ч РПМПУЕЙТ.

ЬФП УППВЕЕОЙЕ ЧЩЧЕМП НЕОС ЙЪ УЄВС:

ЮФП ЧЩ ДЕМБЕФЕ, ЗЕОЕТБМ? ЧЕДШ ЧБН ЙЪЧЕУФОП, ЮФП НЕИБОЙЪЙТПЧБООЩК ЛПТРХУ РТЕДОБ'ОБІВАЄ ДМС ЛПОФТБФБЛ РП ОБУФХРБАЕЕНХ РТПФЙЧОЙЛХ, Б ОЕ ДМС ФПЗПТПФПВТ ПФПВП

лПНБОДХАЕЙК УЛМПОСЕФУС ОБД ЛБТФПК, ФСЦЛП ЧЪДЩИБЕФ, РПФПН ЗПЧПТЙФ:

ЬФП УРТБЧЕДМЙЧП. оУ ЮЕН ЧПЕЧБФШ? РПЮФЙ ЧУС ОБІБ БЧЙБГЙС Й ЬЕОЙФОБС БТФЙММЕТЙС ТБЪВЙФЩ. вПЕРТЙРБУПЧ НБМП. про ЙУІПДЕ СПТАЮЄ ДМС ФБОЛПЧ.

ОБУЛПМШЛП НОЕ ЙЪЧЕУФОП, ФПЧБТЙЕ зПМХВЕЧ, Ч ЧБИЕК БТНЙЙ ВЩМП ДПУФБФПЮОП ЗПТАЮЕЗП. лХДБ ЦІ ПОП ДЕМПУШ?

ФХФ, ЧЙДЙНП, ЧТБЦЕУЛБС БЗЕОФХТБ РПТБВПФБМБ. хЦЕ Ч РЕТЧШЕ ЮБУЩ ОБРБДЕОЙС БЧЙБГЙС РТПФЙЧОЙЛБ РТПЙЪЧЕМБ ОБМЕФЩ ПРО ЗБІЙ УЛМБДЩ У ЗПТАЮЙН. ПІЙ Й ДП УЙІ РПТ ЗПТСФ. про ЦЕМЕ'ОПДПТПЦОЩИ НБЗЙУФТБМСІ ГЙУФЕТОЩ У ​​ЗПТАЮЙН ФПЦЕ ХОЙЮФПЦЕОЩ. сУОП, ЮФП ЬФП ОЕ УМХЮБКОП, ЧТБЦЕУЛБС БЧЙБГЙС ДЕКУФЧПЧБМБ РП ІПТПИП ЙЪЧЕУФОЩН ЕК ПВЯЕЛФБН.

ОБИХ ВЕУЕДХ РТЕТЧБМ РТЙВЩЧИК ПРО ЛР ЛПНБОДЙТ 6-ЗП ЛБЧБМЕТЙКУЛПЗП ЛПТРХУБ ЗЕОЕТБМ-НБКПТ й. у. ОЙЛЙФЙО. чЙД Х ОЕЗП П'БВПЮЕООЩК.

ЛБЛ ДЕМБ? - УРТБИЙЧБА ЛБЧБМЕТЙУФБ.

РМПІЙ, ФПЧБТЙЕ ЗЕОЕТБМ. ЫЕУФБС ДЙЧЙЪЙС ТБЪЗТПНМЕОБ.

ЛБЛ ЦЕ ЬФП РТПЙЪПІМП?

Ч НПНЕОФ ЧФПТЦЕОЙС РТПФЙЧОЙЛБ ПОБ ОБІПДЙМБУШ АЦОЄЕ МПНЦІЙ, РТЙОСМБ ПРО УЄВС ХДБТ. ЧОБЮБМЕ ЧУЄ ІМП ІПТПИП. лПООЙЛЙ РТЕЧПУІПДОП ДТБМЙУШ. ПІЙ ВХЛЧБМШОП ХУЕСМЙ ЬЕНМА ЧТБЦЕУЛЙНЙ ФТХРБНЙ Й ОЙ ПРО ПДЙО ЫБЗ ОЕ ПФУФХРЙМЙ. ФПЗДБ ЧТБЗ ВТПУЙМ ПРО ДЙЧЙЬЙЯ БЧЙБГЙА.- оЙЛЙФЙО ВЕ'ОБДЕЦОП НБІОХМ ТХЛПК.- б ЛБЛ ЛБЧБМЕТЙЙ 'БЕЙБФШУС ПФ УБНПМЕФПЧ? лМЙОЛПН ЙІ ОЕ РЕТЕІЙВЕИШ! рТЙЛТЩФЙС У ЧП'ДХІБ ФПЦЕ ОЕФ. фБЛ Й ТБУФТЕРБМЙ ЗБІЙУФЩ ДЙЧЙЪЙА.

оЙЛЙФЙО РПУНПФТЕМ ПРО НЕОС Й 'БЛМАЮЙМ:

ЦБМШ МАДЕК. 'БНЕЮБФЕМШОЩЕ ІМПРГЩ ВЩМЙ. пТМЩ, ПДЙО Ч ПДОПЗП.

ПУФБФЛЙ ДІЧЙЙЙЙ ТУТ?

РТЙЛБЪБМ УПУТЕДПФПЮЙФШ Ч МЕУХ УЕЧЕТП-ЧПУФПЮОЕЕ ВЕМПУФПЛБ. - ОБ ЛБТФЕ ОЛЙФЙО РПЛБЪБМ ЬФПФ ТБКПО.

лПЗДБ ЛПНБОДЙТ ЛПТРХУБ ХНПМЛ, зПМХВЕЧ РЕТЕЧЕМ ЧЪЗМСД У ЛБТФЩ ПРО НЕОС:

ФСЦЕМП. вПКГЩ ДЕТЦБФУС ІПТПИП, ЗЕТПЙЮЕУЛЙ. оП ЮФП УДЕМБЕИШ РТПФЙЧ УБНПМЕФБ ЙМЙ ФБОЛБ? фБН, ЗДЕ ЄУФШ ЧПЪНПЦОПУФШ ЪБ ЮФП-МЙВП ЪБГЕРЙФШУС, ТУТ ЙНЕАФУС ЛТЕРЛЙЕ ХЪМЩ ПВПТПОЩ, РТПФЙЧОЙЛ РПМХЮБЕФ УЙМШОЩК ПФРППЦ Й. л УПЦБМЕОЙА, ФБЛЙІ ХЪМПЧ Х ОБУ НБМП, Б ЗЙФМЕТПЧГЩ ПРО ТПЦПО ОЕ МЕЪХФ, ПВІПДСФ ЙІ, ОБУФХРБАФ ЛМЙОШСНЙ, ЧЩЙЗТЩЧБС ЧТЕНС Й РТПУФТБО

РПЗТБОЙЮОЙЛЙ ФПЦЕ УТБЦБМЙУШ ІПТПИП. оП ЙІ НБМП. й ОБН РПДДЕТЦБФШ ЙІ ОЕЮЕН. чПФ Й ИБЗБАФ ЗЙФМЕТПЧГЩ ОБІБМШОП, ПП ЧЕУШ ТПУФ. йДХФ, ФПЮОП ПІЙ ХЦЕ РПВЕДЙФЕМЙ. й ЬФП Ч РЕТЧЩК ДЕОШ ППКОЩ! б ЮФП ЦЕ ВХДЕФ ДБМШІ?

ДХНБА, ЮФП ДПМЗП ФБЛ ЙДФЙ ОЕ ВХДХФ, - ПФЧЮЮБА З Й УНПФТА ПРО ЗПМХВІЧБ.

по ЧЩУПЛ, БФМЕФЙЮЄУЛПЗП УМПЦЕОЙС, ВПЗБФЩТУЛПК УЙМЩ. нОПЗП РПЧЙДБМ Й РЕТЕЦЙМ ПРО УЧПЕН ЧЕЛХ - ХЮБУФЧПЧБМ Ч ДЧХІ ППКОБІ, РТЙПВТЕМ ВПМШИПК ЦЙОЕООЩК Й ЧПЕООЩК ПРЩФ. ч ПЛТХЗЕ ВЩМ ПРО ІПТПІЄН УЮЕФХ, РПМШЪПЧБМУС ТЕРХФБГЙЕК ТБЪХНОПЗП Й, ВЕЪХУМПЧОП, УРПУПВОПЗП ЧПЕОБЮБМШОЙЛБ.

ЮФП ЦЕ У ОЙН РТПЙЪПИМП УЕКЮБУ? оЕХЦЕМЙ РПИБФОХМБУШ ЧЕТБ Ч УЧПЙ РАЙМЩ? оЕФ, ЬФПНХ ФТХДОП РПЧЕТЙФШ. РТПУФП ПЗТПНОБС ВПМШ ПЧМБДЕМБ ЬФЙН ВПМШИЙН Й ЛТЕРЛЙН ЮЕМПЧЕЛПН, ВПМШ ЪБ РПТХЗБООХА ТПДОХА ЬЕНМА, ЬБ РПЗЙВИЙІ УПЧЕФУЙ МБОЙЙ ОЕ НПЦЕФ ПУФБОПЧЙФШ МБЧЙОХ ЧТБЗБ. з ЬФП РТЕЛТБУОП РПОЙНБА Й ФПЦЕ ЙУРЩФЩЧБА ФСЦЛХА ВПМШ.

ч РБМБФЛХ ППІМ ДЕЦХТОЩК ПІЙГЕ ВЧИН:

ФПЧБТЙЕ ЗЕОЕТБМ вПМДЙО, ОБН ХДБМПУШ ОБМБДЙФШ УЧСЬШ. чБУ ЧЩЪЩЧБЕФ нЙОУЛ. РПДІПЦХ Л БРРБТБФХ.

ВПМДЙО? - СМІТНИХ ДБМЕЛЙК ЗПМПУ.

ЗПЧПТЙФ РБЧМПЛ. РП'ОБЛПНЙМУС У ПВУФБОПЧЛПК?

РП'ОБЛПНЙМУС РПМПЦЕОЙЕ Ч ДЕУСФПК БТНЙЙ ПЮЕОШ ФСЦЕМПЕ.

УМХИБКФЕ РТЙЛБЪ,- ЗПЧПТЙФ РБЧМПЧ. -чБН ОБДМЕЦЙФ ПТЗБОЙЪПЧБФШ ХДБТОХА ЗТХРРХ Ч УПУФБЧЕ ЛПТРХУБ ЗЕОЕТБМБ іБГЛЙМЕЧЙЮБ, ФТЙДГБФШ ЇЕУФПК ЛБЧБМЕТЙКУЛПК ДЙЧЙЬЙЙЙ ФШ ОБУФХРБАЕЕЗП РТПФЙЧОЙЛБ Ч ПВЕЕН ОБРТБЧМЕОЙЙ ВЕМПУФПЛ - АЦОЕЕ ЗТПДОП У ЪБДБЮЕК ХОЙЮФПЦЙФШ ЧТБЦЕУЛЙЕ ЮБУФЙ ПРО МЕЧПН ВЕТЕЗХОБ КПОЕ чПМЛПЧЩУЛБ. РПУМЕ ЬФПЗП ЧУС ЗТХРРБ РЕТЕКДЕФ Ч РПДЮЙОЕОЕ ЗЕОЕТБМБ лХЪОЕГПЧБ. ЬФП ЧБИБ ВМЙЦБКИБС ЪБДБЮБ, Й ЪБ ЇЇ ТЕИЕОЙЕ ПФЧЕЮБЕФЕ МЙЮОП ЧЩ.

ЗПМХВЕЧХ РЕТЕДБКФЕ, - РТПДПМЦБМ ЛПНБОДХАЕЙК,- ЮФПВЩ ПО 'БОСІВ ПУПЧЕГ, ВПВТ, ЧИХ, УПЛХМЛХ, ВЕМШУЛ Й ДБМЕЕ ЫЕМ ОБлМЕ чУЕ ЬФП ПУХЕЕУФЧЙФШ ЪБ УЕЗПДОСИОАА ОПЮШ, РТЙЮЕН ПТЗБОЙЪПЧБООП Й ВЩУФТЩНИЙ ФЕНРБНЙ.

ЛБЛ ЦЕ ЗПМХВЕЧ ЧЩРПМОЙФ ЧБІ РТЙЛБЪБОЙЕ, ЛПЗДБ ЕЗП УПЕДЙОЕОЙС РПОЕУМЙ РПФЕТЙ Й У ФТХДПН УДЕТЦЙЧБАФ ОБФЙУЛ ЧТБЗБ?

оБ ЛБЛХА-ФП ДПМА НЙОХФЩ РБЧМПЧ ХНПМЛ, ЪБФЕН 'БЛМАЮЙМ:

Х НЕОС ЧУЄ. рТЙУФХРБКФЕ Л ЧЩРПМОЕОЙА ЪБДБЮЙ.

об ЬФПН ОБИ РЕТЧЩК Й РПУМЕДОЙК ТБЪЗПЧПТ ЪБЛПОЮЙМУС. ПФПКДС ПФ БРРБТБФБ, З РПДХНБМ: ЛБЛ ДБМЕЛ РБЧМПЧ ПФ ДЕКУФЧЙФЕМШОПУФЙ! х ОБУ ВЩМП НБМП УЙМ, ЮФПВЩ ЛПОФТБФБЛПЧБФШ РТПФЙЧОЙЛБ. чУЕ ЮБУФЙ, ЙЪ ЛПФПТЩИ РБЧМПЧ РТЙЛБЪБМ УП'ДБФШ ХДБТОХА ЗТХРРХ, ХЦЕ ВЩМЙ ЧФСОХФЩ Ч ПЦЕУФПЮЕООЩЕ ПВПТПОЙФЕМШЕЩ ВПЙ. уОЙНБФШ ЙІ - ЪОБЮЙМП ПУМБВМСФШ ПВПТПОХ, ВП ЮФП ДЕМБФШ? РТЙЛБЪ ЄУФШ РТЙЛБЪ!

нОПЗП МЕФ УРХУФС, ХЦЕ РПУМЕ ППКОЩ, НЕЕ УФБМП ЙЪЧЕУФОП, ЮФП РБЧМПЧ ДБЧБМ НПЕК ОЕУХЕЕУФЧХАЕЕК ХДБТОПК ЗТХРРЕ ПДОП ВПЕЧПЕ ТБУРПЙЦЕ ЕТЕУХСУШ, ДПІПДСФ МЙ ПІЙ ДП НЕОС, ОЕ РПДХНБЧ П ФПН, ТЕБМШОЩ МЙ ПІЙ Ч ФПК ПВУФБОПЧЛЕ, ЛБЛБС УМПЦЙМБУШ ПРО 'БРБДОПН ЖТПОФЕ.

'БЮЕН РПОБДПВЙМПУШ РБЧМПЧХ ЙЪДБЧБФШ ЬФЙ ТБУРПТСЦЕОЙС? лПНГ ПО ОБРТБЧМСМ ЙІ? чП'НПЦОП, ПІЙ УМХЦЙМЙ ФПМШЛП ДМС ФПЗП, ЮФПВЩ УП'ДБЧБФШ РЕТЕД нПУЛЧПК ЧЙДЙНПУФШ, ВХДФП ПРО 'БРБДОПН ЖТПОФЕ РТЕДРТЙОЙНБАФУС ЛТД ОБУФХРБАЕЕНХ ЧТБЗГ? ЇЙ ПДОПЗП ЙЪ ЬФЙІ ТБУРПТСЦЕОЙК З ОЕ РПМХЮЙМ, Й ПУФБМЙУШ ПІЙ Ч ППЕООЧІ БТІЙЧБИ ЛБЛ ФСЦЛПЕ ОБРПНЙОБОЙЕ П ФТБЗЕДЙ РЕТЧІ ДОЕК ППКО

пВУФБОПЧЛБ ЧУЕ ХУМПЦОСЕФУС. рТПФЙЧОЙЛ ЧЛМЙОЙМУС ФБЛ ЗМХВПЛП, ЮФП ОБД ЧПКУЛБНЙ 10-К БТНЙЙ ОБЧЙУМБ ХЗТПЪБ ПІЧБФБ. рТЕДМБЗБА зПМХВЕЧХ ПФЧЕУФЙ УПЕДЙОЕОЙС У вЕМПУФПЛУЛПЗП ЧЩУФХРБ, Б 36-А ЛБЧДЙЧЙЙЙА ЧЩДЧЙОХФШ Ч МЕУ 'БРБДОЇ лТЩОЛЙ. 'ДЕУШ З ТБУУЮЙФЩЧБА ЙУРПМШЪПЧБФШ ЇЇ ДМС ЛПОФТХДБТБ УПЧНЕУФОП У 6-Н НЕИБОЙЪЙТПЧБООЩН ЛПТРХУПН.

оБ лр РТЙВЩМ ЛПНБОДЙТ 6-ЗП НЕИБОЙЪЙТПЧБООПЗП ЛПТРХУБ ЗЕОЕТБМ-НБКПТ н. з. ІБГЛЙМЕЧЙЮ. пО-ФП НОЕ Й ОХЦЕО! УФБЧМА РЕТЕД ОЙН ЪБДБЮХ - У ОБУФХРМЕОЙЕН ФЕНОПФЩ УДБФШ ЮБУФСН 10-К БТНЙЙ ЪБОЙНБЕНЩК ЛЙМПНЕФТБІ УЕЧЕТП-ЧПУФПЮОПЕ вЕМПУФПЛБ. 29-А НЕИБОЙЬЙТПЧБООХА ДЙЧЙЪЙЯ ОПЮША РЕТЕВТПУЙФШ ЙЪ лМПОЙНБ Ч уПЛХМЛХ Й РПУБДЙФШ Ч ПВПТПОХ ПРО ТХВЕЦЬ лХЬОЙГБФ, УПЛХМБФ, БЧОЩІ РАЙМ 6-ЗП НЕИБОЙЪЙТПЧБООПЗП ЛПТРХУБ Й 36-К ЛБЧБМЕТЙКУЛПК ДЙЧЙЪЙЙ. 'БФЕН У ТБУУЧЕФПН ОБОЕУФЙ ЛПОФТХДБТ Ч ОБРТБЧМЕОЙЙ ВЕМПУФПЛ, ЗТПДОП Й, ЧЬБЙНПДЕКУФЧХС У 11-Н НЕИБОЙЪЙТПЧБОФОЧН ЧПХТХЧПТХЧПТХЧПЦТХЧХТХТХТХТБТХЧХТХТБТХДБТ ЗТПНЙФШ ЗТХРРЙТПЧЛХ РТПФЙЧОЙЛБ, ОБУФХРБАЕЕЗП ПРО лТЩОЛЙ.

рТЕЛТБУОП РПОЙНБС, ЮФП 6-К НЕИБОЙЪЙТПЧБООЩК ЛПТРХУ Й 36-С ЛБЧДЙЧЙЪЙС Ч УМПЦЙЧИЕКУС ПВУФБОПЧЛЕ ОЕ УХНЕАФ РПМОПУФША ЧЩРПМОЙХШ РПУ УЕ ЦЕ ОБДЕСМУС, ЮФП ПІЙ ОБОЕУХФ ЧТБЗХ ЙЪЧЕУФОЩЕ РПФЕТЙ Й ЪБФПТНПЪСФ ЕЗП ОБУФХРМЕОЙЕ.

мЙЮОЩК УПУФБЧ ЛПТРХУБ ВЩМ РТЕЧПУІПДОП ПВХЮЕО, РПМПЧЙОХ ФБОЛПЧПЗП РБТЛБ УПУФБЧМСМЙ НБИЙОЩ ф-34 Й лч. чПЪЗМБЧМСЧИЙК ЛПТРХУ ЗЕОЕТБМ-НБКПТ н. з. іБГЛЙМЕЧЙЮ ВЩМ ЗТБНПФОЩН ЛПНБОДЙТПН, ЮЕМПЧЕЛПН ТЕДЛПЗП ПВБСОЙС, ПЗТПНОПК УЙМЩ ЧПМЙ Й ВПМШИПК УЛТПНОПУФЙ.

зЕОЕТБМ іБГЛЙМЕЧЬЮ ОЕРТЙНЙТЙНП ПФОПУЙМУС Л ФЕН, ЛФП ЧОЕЙОЙК МПУЛ Ч БТНЙЙ ДЕМБМ УБНПГЕМША. по ФТЕВПЧБМ ПФ УЧПЙІ ПВККУЛ, РПНЙНП ВЕХРТЕЮОПК ЧОЕООЕК ЧЩРТБЧЛЙ, ЗМХВПЛЙІ Й ЧУЕУФПТПООЙИ ОБОЙК ЧПЕООПЗП ДЕМБ Й ОЕХУФБООП ЛТЙ ІОЙЛЕ. ЬФП ВЩМ ДБМШОПЧЙДОЩК ЮЕМПЧЕЛ, РТЕЛТБУОП РПОЙНБЧИЙК, ЮФП ЗТСДХЕБС ППКОБ ВХДЕФ ППКОПК НВФПТПЧ. оЕДБТПН Ч ПЛТХЗЕ ЕЗП УПЕДЙОЕОЙС ЧУЄЗДБ РП ЧУЕН РПЛБЪБФЕМСН ЫЙ ЧРЕТЕДЙ.

й Ч ВПЕЧЧІ ХУМПЧЙСІ 6-К ЛПТРХУ РТПСЧЙМ УЄВС У МХЮЙЕК УФПТПОЩ. ч РПМПУЕ, ТУТ ПО ПВПТПОСМУС, ЗЙФМЕТПЧГБН, ОЕУНПФТС ПРО ОЕПДОПЛТБФОЩЕ РПРЩФЛЙ, ФБЛ Й ОЕ ХДБМПУШ РТПТЧБФШУС. лПТРХУ РПОЕУ РПФЕТЙ, ВП ПО ЇЇ ВПЕУРПУПВЕО Й НПЗ, РХУФШ ОЕ У РПМОПК УЙМПК, ЛПОФТБФБЛПЧБФШ.

чує. юЙУФПЕ ЬЧЕЪДОПЕ ОЕВП ПЬБТСАФ УПФОЙ ПЗОЕК - ЧУРПМПІЙ РПЦБТПЧ, ФТБУУЙТХАЕЙЕ РПМПУЩ РХМЕНЕФОЩІ ПЮЄТЕДЕК, ВМЙЪЛЙЕ ЧЧТЩЩЧ УОБТСДПЧ. лБЦДЩК ТБЪ ЛПЗП-ОЙВХДШ РПДУФЕТЕЗБЕФ УНЕТФШ.

'БЛБОЮЙЧБЕФУС РЕТЧЩК ДЕОШ ППКОЩ. б УЛПМШЛП ЙІ ЇЇ ЧЕРТЕД?..

'Б ОПЮШ НЩ РТЙЧЕМЙ Ч РПТСДПЛ ОБІЙ ЮБУФЙ, РПРПМОЙМЙ ЙІ ВПЕРТЙРБУБНЙ Й РТПДПЧПМШУФЧЙЕН ЙЪ УЛХДОЩИ ЪБРБУПЧ, ЛБЛЙЕ ХДБМПЙ УР.

л ТБУУЧЕФХ ИФБВЩ 6-ЗП НЕИБОЙЪЙТПЧБООПЗП Й 6-ЗП ЛБЧБМЕТЙКУЛПЗП ЛПТРХУПЧ ПВПУОПЧБМЙУШ ПРО ОПЧПН НЕУФЕ Ч МЕУХ Ч РСФОБДГБФЙ ЛБ. ЬФПФ ЦЙЧПРЙУОЩК МЕУОПК ХЗПМПЛ УФБМ Й НПЙН ЛПНБОДОЩНИЙ РХОЛФПН.

чТЕНС ХІПДЙФ, Б НОЕ ФБЛ Й ОЕ ХДБЕФУС ЧЩРПМОЙФШ РТЙЛБЪ РБЧМПЧБ П УП'ДБОЙЙ ХДБТОПК ЛПООП-НЕИБОЙЪЙТПЧБООПК ЗТХРРЩ. уБНПЕ ОЕРТЙСФОПЕ Ч ФПН, ЮФП З ОЕ ЬОБА, ТУТ ОБІПДЙФУС 11-К НЕІЛПТРХУ ЗЕОЕТБМБ д. л. нПУФПЧЕОЛП. х ОБУ ОЕФ УЧСЬЙ ОЙ У ОЙН, ОЙ У 3-й БТНЙЕК, Ч ЛПФПТХА ПО ЧИПДЙФ. ч ФЕЮЕОЙЕ ОПЮЙ З РПУЩМБМ ПРО ТП'ЩУЛЙ ЛПТРХУБ ОЕУЛПМШЛЙІ ПЖЙГЕТПЧ, ОП ОЙ ПДЙО ЙЪ ОЙИ ОЕ ЧЕТОХМУС.

ч ДПЧЕТЫЕОЙЕ ВЕД ПРО ТБУУЧЕФЕ ЧТБЦЕУЛЙЕ ВПНВБТДЙТПЧЕЙЛЙ 'БУФЙЗМЙ ПРО НБТІ 36-А ЛБЧБМЕТЙКУЛХА ДЙЧЙЬЙЯ Й ТБУФТЕРБМЙ ЇЇ. ФБЛ ЮФП П ЛПОФТХДБТЕ ФЕРЕТШ ОЕ НПЦЕФ ВЩФШ Й ТЕЮЙ...

лБЛ ТБЪ, ЛПЗДБ З ПІДХОДОМ Ч РБМБФЛЕ, ПВХТЕЧБЕНЩК НТБЮОЧНИЙ НЩУМСНЙ, НЕОС ТБЪЩУЛБМ РПНПЕОЙЛ ЛПНБОДХАЕЕЗП ЧПКУЛБНЙ ПЛТХЗБ РП УФТ ОЕТБМ-НБКПТ й. нар. НЙІБКМЙО. чПКОБ ЪБУФБМБ ЕЗП ПРО ПДОПК ЙЪ УФТПЕЛ. пФУФХРБС ЧНЕУФЕ У ЧПКУЛБНЙ, ПО УМХЮБКОП Х'ОБМ, ТУТ С, Й РТЙЕІБМ ПРО лр.

нЩ ФПМШЛП ОБЮБМЙ ВЕУЕДПЧБФШ, ЛБЛ ОБД ФТБОІЄСНИЙ РПЛБЪБМЙУШ ЧТБЦЕУЛЙЕ УБНПМЕФЩ. ПІЙ УДЕМБМЙ ЧУЕЗП ДЧБ ЪБІПДБ, ВЕУРПТСДПЮОП УВТПУЙМЙ ВПНВЩ Й ХМЕФЕМЙ. хТПО Х ОБУ ОЕВПМШИПК, ОП УТЕДЙ ХВЙФЩИ ОБИ ЗПУФШ. пУЛПМПЛ УТБЬЙМ ЗЕОЕТБМБ нЙІБКМЙОБ ОБРПЧБМ. еЗП ЗЙВЕМШ ПУПВЕООП РПТБ'ЙМБ НЕОС ОЕМЕРПК УМХЮБКОПУФША.

оБДП УЛБЪБФШ, ЮФП ОБУ У нЙИБКМЙОЩН УЧСЪЩЧБМБ ДБЧОС ДТХЦВБ. чРЕТЧЩЕ НЩ РП'ОБЛПНЙМЙУШ Ч 1928 ЗПДХ. по УТБЪХ ЦЕ РТЙЧМЕЛ НПЕ ЧОЙНБОЙЕ УЧПЙНИЙ ОЕЪБХТСДОЩНОЙ ЧПЕООЧНОЙ ОБОЙСНИЙ, СТЛЙН ХНПН, ВПМШИПК ЬТХДЙГЙЕК. дМЙФЕМШОПЕ ЧТЕНС нЙІБКМЙО ВЩМ БТНЕКУЛЙН РПМЙФТБВПФОЙЛПН. РПФПН УФБМ УФТПЙФЕМЕН.

ЬФП ВЩМ ЪБНЕЮБФЕМШОЩК ЮЕМПЧЕЛ, УРПУПВОЩК ЛПНБОДЙТ, ЮХФЛЙК ФПЧБТЙЕ. чУЕЇ 'ОБЛПНЩІ ПО РПТБЦБМ УЧПЙН ОЕЙУУСЛБЕНЩНИЙ ПРФЙНЙЪНПН, ЦЙОЕТБДПУФОПУФША. у МЙГБ ЄЗП, ЛБЪБМПУШ, ОЙЛПЗДБ ОЕ УІПДЙМБ ХМЩВЛБ. б УЕКЮБУ ПО МЕЦЙФ ВЕДЩИБООЩК Й ФПОЕОШЛБС ЛТБУОБС УФТХКЛБ НЕДМЕООП ТБУРПМЪБЕФУС РП ВМЕДОЕАЕЕК ЕЕЛЕ.

зТПВПН ЗОБИНИХ ЪБНЕЮБФЕМШОПНХ ФПЧБТЙЕХ УМХЦЙФ РМБЕ-РБМБФЛБ. нЩ ЪБЧЕТОХМЙ Ч ОЕЕ ЗЕОЕТБМБ нЙІБКМЙОБ Й ВЕТЕЦОП ПРХУФЙМЙ Ч НПЗЙМХ ОЕЧДБМЕЛЕ ПФ НЕУФБ ЕЗП ЗЙВЕМЙ. нПМЮЙН. й ФПМШЛП ЧПЛТХЗ ОБУ Й ОБД ОБНІЙ ПОМІЩІО ПНЕТЬЙФЕМШОЩК ЗХМ ЧПКОЩ.

фХЗБС ВПМШ УЦЙНБЕФ УЕТДГЕ. тСДПН УП НОПК МЙІПК ЛБЧБМЕТЙУФ ОЙЛЙФЙО. нОПЗП УНЕТФЕК ПО РПЧЙДБМ ПРО УЧПЕН ЧЕЛХ, Б УЕКЮБУ РМБЮЄФ. х НЕОС Ч ЗПТМЕ УХІПК ЛПН. по НЕИБЕФ ДЩИБФШ, УФЙУЛЙЧБЕФ ЗТХДШ. оЕТЧЩ ОБЛБМЕОЩ ДП РТЕДЕМБ, Б УМЕЪ ОЕФ.

оБД ОБНЙ ОЙЪЛП МЕФБАФ ЧТБЦЕУЛЙЕ УБНПМЕФЩ. ч УЛПТВОПН НПМЮБОЙЙ УФПЙН Х УЧЕЦЬК НПЗЙМЩ, ОБД ЛПФПТПК ФПМШЛП ЮФП ДБМЙ ПТХЦЕКОЩК УБМАФ. ЛТЙГЩО ТБЪДПВЩМ ЛХУПЛ ДЙЛФБ, РТЙВЙМ ЕЗП Л ЛПМЩИЛХ, ЧУФБЧЙМ Ч ТЩИМХА ЬЕНМА. про ДЙЛФЕ ЮЕТОЙМШОЩН ЛБТБОДБИПН ЧЩЧЕДЕОП: «ъДЕУШ РПИПТПОЕО УМБЧОЩК ЗЕОЕТБМ лТБУОПК 23 ЙАОС 1941 ЗПДБ».

РПЪЧПОЙМ іБГЛЙМЕЧЙЮ, ОБІПДЙЧИЙКУС Ч ЮБУФСІ.

ФПЧБТЙЕ ЗЕОЕТБМ, - ДПОЕУУС ЕЗП ЧЪЧПМОПЧБООЩК ЗПМПУ, - ЛПОЮБАФУС ЗПТАЮЄ Й ВПЕРТЙРБУЩ. фБОЛЙУФЩ ДЕТХФУС ПФЧБЦОП. оП ВЕЪ УОБТСДПЧ Й ЗПТАЮЕЗП ОБІЙ НБЫЙОЩ УФБОПЧСФУС ВЕУРПНПЕОЩНИЙ. дБКФЕ ФПМШЛП ЧУЕ ОЕПВІПДЙНПЕ, Й НЩ ТБУРТБЧЙНУС У ЖБИЙУФБНЙ.

ч УМПЧБІ іБГЛЙМЕЧЙЮБ ОЕ ВЩМП Й ФЕОЙ ВБІЧБМШУФЧБ. ч ОЙІ ЪЧХЮБМБ ЗМХВПЛБС ЧЕТБ ЛПНБОДЙТБ Ч УЧПЙІ ВПКГПЧ, ХЧЕТЕООПУФШ Ч ФПН, ЮФП ЧТБЗБ НПЦОП ВЙФШ У ВПМШИЙН ХУРЕІПН. з УП'ОБЧБМ ЕЗП РПМПЦЕОЙЕ. лПОЮЙФУС ЗПТАЮЄ, Й ФБОЛЙ ПУФБОПЧСФУС. б ЬФП - РТПЙЗТЩИ ВПС. РПЗЙВОХФ МАДЙ, ФЕІОЙЛБ, РТЕЛТБФЙФ УХЕЕУФЧПЧБОЙЕ РТЕЧПУІПДОЩК НЕИБОЙЬЙТПЧБООЩК ЛПТРХУ, Й ЧТБЗХ ВХДЕФ ПФЛТЩФ РХФШ.

УМЩИЙШ НЕОС, ФПЧБТЙЕ іБГЛЙМЕЧЙЮ, - ОБДТЩЧБМ З ЗПМПУ, УФБТБСУШ РЕТЕЛТЙЮБФШ УФТБИОЩК ЗХМ МЕФБЧІЙ ОБД ОБНІЙ ЧТБЦЕУЛЙІ УБНП - ДЕТЦЙУШ! оЕНЕДМЕООП РТЙНХ ЧУЕ НІЩ ДМС ПЛБЪБОЙС РПНПЕЙ.

оЙЛБЛПК УЧСЬЙ УП ИФБВПН ЖТПОФБ Х РБУ ОЕФ. РПЬФПНХ З ФХФ ЦЕ РПУМЕ ТБЪЗПЧПТБ У ІБГЛЙМЕЧЙЮЕН РПУМБМ Ч НЙОУЛ УБНПМЕФПН РЙУШНП, Ч ЛПФПТПН РТПУЙМ УТПЮОП ПТЗБОЙЪПЧБФШ РЕТЕВТПУ ЇХ. л УПЦБМЕОЙА, Й ЬФПФ УБНПМЕФ, Й ЧЩМЕФЕЧИЙК ЪБФЕН ЧФПТПК РПЗЙВМЙ, ОЕ ДПУФЙЗОХЧ ГЕМЙ. фСЦЕМП УП'ОБЧБФШ, ЮФП ЧУЕ РПРЩФЛЙ РПНПЮШ ФБОЛЙУФБН ВЕ'ХУРЕИОЩ...

фТЕФЙК ДЕОШ ЙДЕФ ППКОБ. ЖБЛФЙЮЕУЛЙ ОБІПДЙНУС Ч ФЩМХ Х РТПФЙЧОЙЛБ. УП НОПЗЙНИЙ ЮБУФСНЙ 10-К БТНЙЙ РПФЕТСОБ УЧСЬШ, НБМП ВПЕРТЙРБУПЧ Й РПМОПУФША ПФУХФУФЧХЕФ ПТЮЄ, ОП ВПЕЧЕ ДЕКУФЧЙС Ч ТБКПОЕ ОПЮША. йЪ нЙОУЛБ РП-РТЕЦОЕНХ ОЙЛБЛЙІ УЧЕДЕОЙК. оЕПЦЙДБООП ПРО KII РТЙВЩЧБЕФ нБТИБМ уПЧЕФУЛПЗП уПАЬБ з. о. лХМЙЛ. оБ ОЕН ЪБРЩМЕООЩК ЛПНВЙОЕЪПО, РЙМПФЛБ. чЙД ХФПНМЕООЩК. дПЛМБДЩЧБА П РПМПЦЕОЙЙ ПОНКУЛ Й НЕТБІ, РТЙОСФЩІ ДМС ПФТБЦЕОЙС ХДБТПЧ РТПФЙЧОЙЛБ.

лХМЙЛ УМХИБЕФ, РПФПН ТБЪЧПДЙФ ТХЛБНЙ, РТПЙЪОПУЙФ ОЕПРТЕДЕМЕООПЕ: «ДБ-Б». РП ЧУЕНХ ЧЙДОП, ЧЩМЕФБС ЙЪ нПУЛЧЩ, ПО ОЕ РТЕДРПМБЗБМ ЧУФТЕФЙФШ ЪДЕУШ УФПМШ ВІТШЕЪОХА ПВУФБОПЧЛХ.

год РПМДЕОШ НБТИБМ РПЛЙОХМ ОБИ лр. рТПЕБСУШ, ПО УЛБЪБМ, ЮФПВЩ З РПРЩФБМУС ЮФП-ОЙВХДШ УДЕМБФШ.

з УНПФТЕМ ЧУМЕД ХДБМСЧІЕКУС НБИЙЕ лХМЙЛБ, ФБЛ Й ОЕ РПОСЧ, ЪБЮЕН ПО РТЙЄЪЦБМ.

чУФТЕЮБСУШ, ВЕУЕДХС У лХМЙЛПН Ч НЙТОПЕ ЧТЕНС, УЮЙФБМ ЕЗП ЧПМЕЧЩН, ЬОЕТЗЙЮОЩН ЮЕМПЧЕЛПН. б ППФ ЛПЗДБ ОЕРПУТЕДУФЧЕООБС ПРБУОПУФШ ОБЧЙУБМБ ОБД тПДЙОПК Й ПФ ЛБЦДПЗП РПФТЕВПЧБМЙУШ ПУПВПЕ УБНППВМБДБОЙЄ Й ФЧЕТДПУФШ ДХІБ, ОБУВ Б УДБМЙ ОЕТЧЩ.

ФБЛЙЕ ЦЕ НУЧИЙ ПДПМЕЧБМЙ, ЧЙДЙНП, Й оЙЛЙФЙОБ. лПЗДБ НБЙОБ УЛТЩМБУШ, ПУФБЧЙЧ ЪБ УПВПК ЗХУФПЕ ПВМБЛП РЩМЙ, ПО ЪБНЕФЙМ:

УФТБООЩК ЧЙЙЙФ.

з ОЙЮЕЗП ОЕ ПФЧЕФЙМ, УФБТБСУШ ХКФЙ ПФ ОЕРТЙСФОПЗП ТБЪЗПЧПТБ...

рТПФЙЧОЙЛ ЧУЄ ОБУЕДБЕФ. нЩ ЧЕДЕН ВПК Ч ПЛТХЦЕОЙЙ. м КРАМНИЦЯ Х ОБУ ЧУЄ НЕОШІ. ФБОЛЙУФЩ ЪБОСМЙ ПВПТПОХ Ч ДЕУСФЙЛЙМПНЕФТПЧПК РПМПУЕ. ч ФТЕІ ЛЙМПНАФТБІ ЪБ ОЙНОЙ ОБИДВИ ЛПНБОДОЩК РХОЛФ.

оБ ор РТЙВЩМ іБГЛЙМЕЧЬЮ. по СЧОП ВОЮЧИЙЮБЕФ:

Х ОБУ РПУМЕДОЙЕ УОБТСДЩ. чЩРХУФЙН ЙІ, Й РТЙДЕФУС ХОЙЮФПЦБФШ ФБОЛЙ.

ДБ, РПЦБМХК, ЙОПЗП ЧЩІПДБ ОЕФ,- ПФЧЕЮБА С.- еУМЙ НБЫЙОЩ ОЕМШЪС УПІТБОЙФШ, ЙІ МХЮІЕ ХОЙЮФПЦЙФШ.

зМСДС ФПЗДБ Ч ЗМБЪБ ЬФПНХ НХЦЕУФЧЕООПНХ ЮЕМПЧЕЛХ, ТБЬЧЕ НПЗ З РПДХНБФШ, ЮФП Ч ФПФ ДЕОШ НЩ МЙИЙНУС ОЕ ФПМШЛП ФБОЛПЧПЗП ЛПЗПВП Б. зЕОЕТБМ іБГЛЙМЕЧЬЮ РПЗЙВ УНЕТФША ЗЕТПС, ПРО РПМУ ВВС...

про РРФЩЕ УХФЛЙ ППКОЩ, ОЕ ЙНЕС ВПЕРТЙРБУПЧ, ЧПКУЛБ ЧЩОХЦДЕОЩ ВЩМЙ ПФУФХРЙФШ Й ТБ'ТП'ОЕООЧНИЙ ЗТХРРБНИЙ ТБЪВТЕМЙУШ РП МЕУБН.

нЩ ОЕ ЪОБЕН, ТУТ РТПІПДЙФ МЙОЙС ЖТПОФБ, ЮФП ДЕМБЕФУС ПРО ВПМШИПК ЬЕНМЕ. оЕЙЬЧЕУФОПУФШ ЧУЄЗДБ ФСЗПФЙФ, Й ОБУФТПЕОЙЕ Х МАДЕК ОЕЧБЦОПЕ. б ФХФ ЇЇ ЖБІЙУФЩ УВТБУЩЧБАФ МЙУФПЧЛЙ, Ч ЛПФПТЩІ ФЧЕТДСФ: «НПУЛЧБ ЧЪСФБ ЗЕТНБОУЛЙНИЙ ППКУЛБНИЙ! тХУУЛЙЄ, УДБЧБКФЕУШ! ЩБІ УПРТПФЙЧМЕОЙЕ ВЕУРПМЕЪОП!»

ПРО ОЕЛПФПТЩІ ЬФП ДЕКУФЧХЕФ ТБЪМБЗБАЕЕ. оП З ЧЙЦХ, ЮФП БВУПМАФОПЕ ВПМШЙОУФЧП ОЕ ЧЕТЙФ РТПЧПЛБГЙПООЧН УППВЕЕОЙСН Й ОБНЕТЕОП РТПДПМЦБФШ ВПТШВХ У ЧТБЗПН.

ЮФП ВХОДЕН ДЕМБФШ? - УРТБИЙЧБЕФ ОЙЛЙФЙО.

ЧПЕЧБФШ. оБДП УПВЙТБФШ УЙМЩ, ХВЕЦДБФШ МАДЕК, ЮФП ОБИДІ ПФУФХРМЕОЙЕ, ОБІЙ ОЕХДБЮЙ ЧТЕНЕООЧ.

РТБЧЙМШОП,-ЗПЧПТЙФ ойЛЙФЙО.-оБДП РТЙОСФШ ЧУЕ НІМЕЧ, ЮФПВЩ ЧЩЧЕУФЙ ЙЪ ПЛТХЦЕОЙС ЛБЛ НПЦОП ВПМШІ МАДЕК.

Й ОЕ РТПУФП ЧЩЧЕУФЙ, Б ХОЙЮФПЦЙФШ РТЙ ЬФПН ЛБЛ НПЦОП ВПМШІ ЗЙФМЕТПЧГЕЧ,-ДПВБЧМСА С.

У ЬФЙН З УПЗМБУЕО, ЙЧБО чБУЙМШЕЧЬЮ. ФПМШЛП ЮЕН ЧПЕЧБФШ? чЙОФПЧЛЙ ВЕЪ РБФТПОПЧ, РХМЕНЕФОЩЕ МЕОФЩ ФПЦЕ РХУФЩ. ФБОЛПЧ ОЕФ: НЩ ЙІ УБНЙ УПЦЗМЙ.

ЮЕН ЧПЕЧБФШ? оЕНЕГЛЙН ПТХЦЙЕН. 'БВЙТБФШ ЕЗП Х РТПФЙЧОЙЛБ Й ЙН ЦЕ ВЙФШ ЗЙФМЕТПЧГЕЧ. РПНОЇШ, ЛБЛ Ч ЗТБЦДБОУЛХА ЧПЕЧБМЙ?

ЛБЛ ОП РПНОЙФШ! чЙОФПЧЛЙ Й РХМЕНЕФЩ Ч НПЕН ЬУЛБДТПЕ ВЩМЙ Й БОЗМЙКУЛЙЄ, Ю ЖТБОГХЬУЛЙЄ, Й ВЕМШЗЙКУЛЙЄ.

Б ЛФП ДБЧБМ ФЕВЕ ЧУЄ ЬФП ПТХЦЙЕ, юУНВЕТМЕО ЙМЙ РХБОЛБТЕ?

УБНЙ Х ВЕМСЛПЧ ПФВЙЧБМЙ... ч ПВЕЄН, ЙЧБО чБУЙМШЕЧНЮ, НЕ ФЕРЕТШ ЪБДБЮБ СУОБ. ТБЬТЕЙФЕ ПФДЕМЙФШУС ПФ ЧБУ Й ДЕКУФЧПЧБФШ УБНПУФПСФЕМШОП.

з ДБМ УПЗМБУЙЄ. ТЕЫЙМ, ЮФП, ЙДС ТБЪОЩНИЙ РХФСНЙ, НЩ ЧЩЕДЕН ЙЪ ПЛТХЦЕОЙС ВПМШІ ПКУЛЬ. хУМПЧЙМЙУШ П НБТИТХФБІ Й ТБУУФБМЙУШ. уП НОПК ПУФБМЙУШ ОЕУЛПМШЛП ПЖЙГЕТПЧ. б ЬФП ХЦЕ НПЦЕФ УМХЦЙФШ СДТПН ВХДХЕЕЗП УПЕДЙОЕОЙС.

х ОБУ ОЕФ ОЙЛБЛЙІ ФТБОУРПТФОЩІ УТЕДУФЧ. ВИБЗБЕН ОБМЕЗЛІ УФТПЗП ПРО ЧПУФПЛ.

л ЧЕЮЕТХ 27-ЙАОС ЧЩИМ ПРО ПРХИЛ МЕУБ. чЙДЙН ОЕДБМЕЛП ФТЙ ФБОЛБ вф-7. РПІПЦЕ ПРО ФП, ЮФП ПІЙ ЪБОСМЙ ПВПТПОХ.

РПДІПДЙН Л НБІЙОБН. про ЛПТФПЮЛБІ, РТЙУМПОЙЧИЙУШ Л ВТПОЄ, УЙДСФ ФБОЛЙУФЩ. хЧЙДЕЧ ОБУ, РПДОСМЙУШ. УФБТИЙК ДПМПЦЙМ, ЮФП ВПЕРТЙРБУПЧ Х ЛБЦДПК НБИЙОЩ РП ЛПНРМЕЛФХ, Б ЗПТАЮЄЗП ОЕФ.

ПВФ ВЩ, ФПЧБТЙЕ ЗЕОЕТБМ, ЗПТАЮЕЗП ТБЪДПВЩФШ!- ФСЦЕМП ЧЪДЩІБС, ЗПЧПТЙФ УПЧУЕН НПМПДЕОШЛЙК РБТЕОЕЛ.- чУЕ УОБТСДЩ ФПЗДБЙ ЛПЗДБ ПРО ФЕВС ЛФП ЙЪ ЧТБЗПЧ ОБТЧЕФУС...

'Б ДЕОШ НЩ РТПИМЙ РП МЕУОЩН ФТПРБН ВПМШИПК Й ФТХДОЩК РХФШ. йЪТСДОП ХФПНЙМЙУШ Й ТЕИЙМЙ ПФДПІОХФШ Х ФБОЛЙУФПЧ.

ФПМШЛП РТЙУЕМЙ ВЩМП, ЛБЛ РТПУЕМПЮОБС ДПТПЗБ ЪБЛХТЙМБУШ РЩМША, Й ПРО ВІК РПЛБЪБМБУШ ЧТБЦЕУЛБС ЛПМПООБ ЙЪ 28 ФБОЛПЧ. лБЦДБС НЙОХФБ ДПТПЗБ. рТЙЛБЪБМ ФБОЛЙУФБН ПФЛТЩФШ ПЗПОШ.

ОБИ ХДБТ ПЛБ'БМУС ДМС ЗЙФМЕТПЧГЕЧ ОБУФПМШЛП ОЕПЦЙДБООЩН, ЮФП, РПЛБ ПІЙ РТЙИМИЙ Ч УЄВС Й ПФЛТЩМЙ ПФЧЕФОЩК ПЗПОШ, НЩ ХОЙЮФПЙЦЙ. л УПЦБМЕОЙА, Х ОБУ ЛПОЮЙМЙУШ УОБТСДЩ, Й ЗБІЙУФЩ ОБЮБМЙ ВЕ'ВПСЬЕЕООП ОБУ ТБУУФТЕМЙЧБФШ. пДЙО ЪБ ДТХЗЙН ЪБЗПТЕМЙУШ ОБІЙ ФБОЛ. пУФБЧЙЧ ЙІ, НЩ УФБМЙ ПФІПДЙФШ Л МЕУХ. пЗМСОХМУС, ЧЙЦХ, лТЙГЩО ТБОЕО. РПНПЗ ЕНХ ПФРПМЪФЙ Ч ХЛТЩФЙЄ. ч ЬФП ЧТЕНС ДЕЧСФЛБ ОЕНЕГЛЙІ ВПНВБТДЙТПЧЕЙЛПЧ ОБЮБМБ «РТПЮЄУЩЧБФШ» ПРХИЛХ. лПЗДБ ПІЙ ХМЕФЕМЙ, Ч ЦІЙЩІ ОБУ ПУФБМПУШ МЙИШ ОЕУЛПМШЛП ЮЕМПЧЕЛ. х лТЙГЩОБ ВПМШИПК ПУЛПМПЛ РТПИЙМ НСЛПФШ РСФЛЙ. еНХ ТБЪТЕЪБМЙ УБРПЗ, РПТФСОЛПК ЛТЕРЛП РЕТЕЧСЬБМЙ ЛТПЧПФПЮБЕХА ТБОХ.

НЕОС ФТЕЧПЦПФ ТБ'ОЩЕ НЩУМЙ. дПВТБМУС МЙ ДП ОБІЙ лХМЙЛ? ЗДЕ УЕКЮБУ зПМХВЕЧ, ОЙЛЙФЙО? оЙ П ЛПН ЙЪ ОЙІ З ОЙЮЕЗП ОЕ ЬОБА.

рТПДПМЦБЕН НЕДМЕООП ЙДФЙ ПРО ЧПУФПЛ. лТЙГЩОХ ФТХДОП, НЕИБЕФ ТБОБ. йОПЗДБ НЩ ДЕМБЕН ОЕВПМШЕ РТЙЧБМЩ Й УОПЧБ РХУЛБЕНУС Ч РХФШ.

л ЧЕЮЕТХ РПЧУФТЕЮБМЙ ОЕУЛПМШЛЙІ ЛТБУОПБТНЕКГЕЧ. ЙІ ЮБУФШ ТБЪВЙФБ. пУФБЧЫЙЕУС Ч ЦЙЧЩИ ТБЪВТЕМЙУШ.

РПЮЕНХ ВЕЪ ПТХЦЙС? - УРТБИЙЧБА. оЕНПМПДПК ЛТБУОПБТНЕЕГ ЗХОДПТПЧ У ЗХУФЧНИЙ ПФЧЙУМЩНИЙ ХУБНИЙ ПФЧЕЮБЕФ:

Б 'БЮЕН ПОП, ЄУМЙ РБФТПОПЧ ОЄФ? з УЧПА ЧЙОФПЧЛХ, РТБЧДБ, РТЙВЕТЕЗ, ДБ ФПМЛ-ФП ПФ ОЕЕ ЛБЛПК?

ВХДЕФ ФПМЛ. нЩ ЇЇ РПЧПАЄН. РТЙЛБЪЩЧБА РТЙУПЕДЙОЙФШУС Л ОБН Й ДЕКУФЧПЧБФШ ЧНЕУФЕ. чЙЦХ, ОБИ РМБО ЙН РП ДХІ - МЙГБ ПЦЙЧЙМЙУШ.

У ЗЕОЕТБМПН ЛБЛ-ФП ЛТЕРЮЄ ПРО ЬЕНМУ УЄВС ЮХЧУФЧХЕИШ, - ЧЕУЕМП ЪБНЕЮБЕФ ЗХОДПТПЧ. б ЪБФЕН ДПВБЧМСЕФ:- з РТПЛМСФПЗП ЗЕТНБОБ ЪОБА РП РЕТЧПК ЙНРЕТЙБМЙУФЙЮЕУЛПК.

ОХ Й ЮФП П ОЕН ДХНБЕФЕ?

ПДПМЕФШ ЕЗП ФТХДОП, ВП НВЦОП.

РТБЧЙМШОП. ФПМШЛП РБОЙЛЕ ОЕ ОБДП РПДДБЧБФШУС.

ЬФП НЩ РПОЙНБЕН,- УПЗМБИБЕФУС зХОДПТПЧ.- дПУБДОП ФПМШЛП, ЮФП ОБРАТИХ Х ОБУ ЮФП-ФП РТПЗМСДЕМЙ.

йОФЕТЕУОБ РУЙІПМПЗЙС УФБТПЗП УПМДБФБ, РПОСФОБ НЕ Й УПМДБФУЛБС ВПМШ. чП НОПЗПН ХУБЮ РТБЧ.

б ЗХОДПТПЧ УОЙНБЕФ РЙМПФЛХ, РПЛБЪЩЧБЕФ ПРО ВПМШИПК ИТБН:

ЪБЪХВТЙОБ ПФ ОЄНГЕЧ. ОПИХ У ФПК ЧПКОЩ. 'МПУФЙ ПРО ЗЙФМЕТБ Х НЕОС ІЧБФЙФ.

вЕУЕДХС У ВПКГБНЙ, ХВЕЦДБАУШ, ЮФП ВПМШЙОУФПП ТБУУХЦДБАФ ЪДТБЧП. еУМЙ ​​Ч УМПЧБІ ЛПЗП РПТПК ЬЧХЮЙФ ХОЩОЄ, ФП ЬФП ОЕ НБМПДХИЙЕ, ОЕ РПЛПТОПУФШ ЧТБЦЕУЛПК ЗБІЛЬШЕ, ОЕ РТЙЪОБОЙЕ РПТБЦЕОЙС. ЬФП ЪМПУФШ, ОЕОБЧЙУФШ, ПЧМБДЕЧИБС УЕТДГБНЙ, Б ПРО ПУКЕ ПОБ РПНПЗБЕФ!

рТЕДМБЗБА ВПКДБН ОЕНОПЗП РПДЛТЕРЙФШУС, ПФДПІОХФШ, Б Л ОПЮЙ ФТПОХФШУС Ч РХФШ.

чУЕ, ЮФП Х ЛПЗП ВЩМП Ч ЧЕЕЕЧЩІ НЕИЛБІ, ЧЧУЩРБМЙ ПРО РМБЕ-РБМБФЛХ. 'БРБУЩ УЛХДОЩЕ. дБК УЕКЮБУ Ч ФТЙ ТБЪБ ВПМШІ, УТБЪХ УЯЄСФ. оП ІПФС лТЙГЩО Й ХЧЕТСЕФ, ЮФП Ч МЕУХ НОПЗП ЗТЙВПЧ, СЗПД Й ЗПМПДБФШ ОЕ РТЙДЕФУС, РТПДХЛФЩ ТЕИБА ТБЪДЕМЙФШ ПРО ДЧБ ТБЪБ. РХФШ РТЕДУФПЙФ ВПМШИПК, Й ФТХДОП УЛБЪБФШ, У ЮЕН ЇЇ ЧУФТЕФЙНУС.

ПФДПІОХЧ Й ОБВТБЧИЙУШ РАЙМ, ФТПОХМЙУШ ДБМШІ. про ХЦЕ ПЛПМП ФТЙДГБФЙ ЮЕМПЧЕЛ. НЕДМЕООП РТПДЧЙЗБЕНУС ПРО ЧПУФПЛ. ЛЕГШИХ ЧУЄ ЇХЦЕ. по УЛБЮЕФ ПРО ЪДПТПЧПК ОПЗЕ, ПДОПК ТХЛПК ПРЙТБСУШ ПРО УХЛПЧБФХА РБМЛХ, ДТХЗПК ПРО ЮШЕ-МЙВП РМЕЮП. РТПИМИЙ НАФТОПЧ РРФШУПФ. чЙЦХ, МЙГП МЕКФЕОБОФБ РПЛТЩМПУШ ЙУРБТЙОПК, ВП ПО НПМЮЙФ, ОЕ ЦБМХЕФУС. уДЕМБМЙ ОЕВПМШИПК РТЙЧБМ. рП ТХЛБН РПИЙ ЖМСЗЙ У ЧПДПК. РШЕН ЬЛПОПНОП.

РПЛБ ЧУЕ ПФДЩИБМЙ, ПДЙО ЙЪ ЛТБУОПБТНЕКГЕЧ УТЕЪБМ ДЧЕ ТПЧОЩЕ РБМЛЙ, ВЩУФТП ТБВПФБС ОПЦПН, УППТХДЙМ ЙЪ ОЙІ ЛПУФЩМЙ. ОБ ЙОЇ ПОЛУЧНО УНПЗ ЙДФЙ 'ОБЮЙФЕМШОП ЩУФТІЙ.

"Пишався правом служити в Тулі", - написав він у своїх мемуарах. Щоправда, відноситься ця фраза ще навіть не до 1941-го, а до 1923 року, коли Болдін приїхав сюди командувати 252-м стрілецьким полком 84-ї стрілецької дивізії імені Тульського пролетаріату. На той час полк розміщувався в будівлі колишньої, а тепер і знову нинішньої семінарії на вулиці Старонікітській.

«…У цьому місті я не бував, але багато чув про нього і уявляв його великим, багатим і якимось незвичайним, — згадував свої перші враження від Тули І. В. Болдін у книзі мемуарів «Сторінки життя». — Пам'ятаю, ще дитиною був, мати привезла якось смачних пряників, роздала нам, дітлахам, і урочисто промовила:

- Тульські!

Коли до нас приходили гості, мати ставила великий мідний самовар, на якому стояло тавро «Тула». У свято вулицями села гуртом ходили хлопці на чолі з завзятим гармоністом, веселою музикою та піснями викликаючи на танці дівчат.

— Дивись, як тульська розігралася, — казав батько. І ми, діти, стрімголов вибігали надвір, щоб послухати дзвінку гармошку.

Будучи підлітком, я часто бував у нашого сільського коваля Олексія Феоктистовича, щоб помилуватися його роботою, а то й допомогти йому. Тут постійно збиралися селяни і майстрові, калакали про те, жартували, мірялися силою, розповідали всякі байки і не раз згадували про якогось тульського коваля, що зумів підкувати блоху. Зізнаюся, тоді я не розумів, про що йдеться, і лише через багато років… вперше прочитала чудову лісківську розповідь про тульського умільця Левша.

Потрапивши до царської армії, як і інші солдати, я отримав тульську гвинтівку і поїхав з нею воювати на турецький фронт. Коли в наші окопи стали дедалі частіше проникати відомості про революційні події в Росії, особливо багато говорили про бойові справи пітерських, московських та тульських робітників.

Так поступово я перейнявся особливою повагою до Тулі та туляків».

І. В. Болдін – заступник командувача Київського військового округу.

Живі та мертві

Початок Великої Вітчизняної війни Болдін зустрів на посаді заступника командувача Західного фронту. Отримавши наказ організувати контрудар по німецьких військах силами кінно-механізованої групи, до складу якої було включено чотири танкові та дві моторизовані дивізії, кавалерійський корпус, а також окремий гаубичний полк, потрапив в оточення і вся його група була розгромлена в районі Білостока. Болдін вирішив пробиватися на з'єднання зі своїми, і пройшов з боями всю Білорусь!

По дорозі в його групу вливалися всі, хто потрапив в оточення і не бажав здаватися червоноармійці, і цілі підрозділи. Часом вона розросталася до п'яти тисяч бійців. Сам Болдін партквиток під кущами не закопував, ходив у формі генерал-лейтенанта Червоної армії, і від бійців і командирів, що вливалися в його військо, вимагав не тільки наявності зброї, а й обов'язкового носіння форми.

Група Болдіна постійно перебувала в русі, завдаючи болючих ударів по ворогові, і до того розлютила гітлерівців, що за затримання генерала була призначена премія в 50 000 німецьких марок. Історія прориву групи генерала Болдіна з оточення послужила основою для першого тому трилогії Костянтина Симонова «Живі та мертві», що робить цей роман ще ближчим до туляків.

Зустріч із ветеранами Тульського робітничого полку, учасниками оборони Тули.
Зліва направо: А. А. Єлісєєв, С. І. Марухін, І. В. Болдін, П. Д. Шишкін,
А. В. Гусєв, В. Г. Петрухін. Тула. Грудень 1958

Адже вважається, що в генералі Серпіліні є також схожі риси з туляками, котрі обороняли Могильов — командиром 110-ї стрілецької дивізії В. А. Хлєбцевим та полковником С. Ф. Кутеповим. У «Живих і мертвих» є ще один цікавий образ — полковника Баранова, антипода Серпіліна. Вважається, що він списаний у тому числі з маршала Кулика, який виходив з оточення без документів, особистої зброї та відзнак, у гімнастерці рядового.

Доля того страшного року явно вподобала генералу. У дні оборони Тули йому вдалося не лише вижити самому, а й урятувати місто. А на початку війни Болдін був заступником командувача західним фронтом Д. Г. Павлова. Того самого, якого зробили головним винуватцем невдач першого місяця війни.

Разом з ним «за боягузтво, бездіяльність і панікерство, які створили можливість прориву фронту супротивником», було розстріляно практично все командування Західного фронту. А ось Болдін, друга людина після Павлова, цієї долі уникнув. З тієї простої причини, що був у цей момент недосяжний для репресій. Група Болдіна перейшла лінію фронту і вийшла з оточення до своїх лише 12 серпня.

Більше того — Болдіна прийняв у Кремлі Сталін, подякував за виконану роботу, підвищив у званні та ще й відправив у госпіталь підлікуватися. У військах був зачитаний наказ, у якому відзначалися відданість Батьківщині, мужність та високий бойовий дух дивізії І. В. Болдіна.

Він був призначений на свою колишню посаду – заступника командувача Західного фронту.

Наприкінці вересня в районі села Вадино під Вязьмою, коли німці оточили більшу частину Західного та Резервного фронтів, Болдін разом із групою офіцерів знову потрапив у котел! Але і з цього оточення зміг вирватися і знову прорватися до своїх.

Болдін на командному пункті за картою бойових дій. 1941 р.

Місто-герой

Відразу після призначення в Тулу на зміну генерал-майору А. Н. Єрмакову Болдін поспішає на зустріч із першим секретарем обкому Жаворонковим, про що сам потім розповідає у своїх спогадах.

«Міський комітет оборони містився на вулиці Воровського (насправді Володарського — С. Г.) у старовинній церкві, — згадував він згодом. — Нічим не примітний у мирний час, зараз ця будівля стала осередком усіх новин. Вони стікалися сюди з усіх куточків міста, з усіх ділянок оборони. Тут же визрівали нові плани захисту Тули. Звідси йшли вказівки підприємствам про допомогу військам. Кам'яними сходами вузькі сходи спустився в підвал. За товстими, більш ніж півтораметровими стінами не чути ні розривів ворожих снарядів, ні залпів у відповідь туляків, що героїчно відбивали атаки противника. Доповів про мету приїзду. Жаворонков підвів на мене стомлені, почервонілі від безсоння очі, посміхнувся.

- Як йдуть справи? - Запитав я.

— Відверто кажучи, тримати оборону важко. Гудеріан постійно атакує великими силами. На допомогу військам ми створили робітничий полк. Жаворонков водить червоним олівцем по карті, звертаючи увагу на найбільш уразливі місця. Показує, де ворог особливо небезпечний. Доповнення, зауваження вносять та інші члени Комітету. Аналізуючи становище, намічаємо низку заходів щодо посилення оборони. Усі вважають першочерговим завданням – покращити навчання мешканців військової справи. — А як, товаришу Жаворонков, зі зброєю, боєприпасами? - цікавлюся я.

— Поки що забезпечуємо. Робітники кілька днів не виходять з цехів. Молодь виробляє зброю і з нею йде в окопи, на захист рідного міста».

Німці, проте, захопили Венев, пішли далі Каширу. 3 грудня, щоб замкнути кільце навколо Тули, їм залишалося пройти невеликий відрізок у п'ять кілометрів. «Що ж, генерал Болдін, виходить, втретє за кілька місяців війни потрапляєте в оточення», — обурювався цими днями Жуков.

Того ж дня 3 грудня командувачем 50-ї армії генерал-лейтенантом Болдіним, членом Військової ради бригадним комісаром Сорокіним, начальником штабу полковником Аргуновим, членом Військової ради Жаворонковим був підписаний наказ №17 по військах 50-ї армії.

«Танкова група у складі двох танкових дивізій, що прорвалася кілька днів тому з Венева на Каширу, зазнала повної невдачі. Обхідний маневр ворога на Москву було зірвано. Але ворог хитрий і підступний, від авантюрних спроб прорватися на Москву він, певне, не відмовився. 2 грудня трьома танковими дивізіями з мотопіхотою прорвався зі сходу у напрямку Руднєво, ст. Ревякіно, Торхово з метою обійти Тулу з півночі та перерізати Московське шосе. У місячній боротьбі за Тулу фашисти, зазнавши величезних втрат у живій силі, матеріальній частині і особливо в танках не досягли жодних результатів.

Зараз настали рішучі дні боротьби за Тулу. Ворог, що нахабився, в сутичці, що йде, повинен бути знищений, для цього у нас достатньо сил і засобів.

І. В. Болдін у музеї-садибі Л. Н. Толстого! Ясна Поляна» 18 грудня 1958 р.

Протягом 3 грудня війська армії оточили 3-ю танкову дивізію з мотопіхотою. Ворог затиснутий у кільце, виходу йому немає. Усі шляхи йому відрізані.

4 грудня 1941 р. наказую ворога знищити. Для повної перемоги над ворогом, що зарвався, необхідно: всім бути напоготові, вища пильність, точно і беззаперечно виконувати накази командирів і комісарів. Ні кроку назад. Ворог має бути знищений».

«Німцям здавалося, що вони вже мають мету, — наголошувалося в газеті «Правда» 13 грудня 1941 року у статті за підписом генерал-лейтенанта І. В. Болдіна. — Насправді, над танковими дивізіями ворога нависла загроза розгрому. Справа в тому, що звідси ми поступово звужували фронт, перегруповували свої війська та створили кілька ударних груп, яким надали моторизовану артилерію та танки. З півночі до місця боїв підходили наші танкові та піхотні частини, що були в резерві.

Вже 4 грудня ми почали здійснювати другу половину свого плану, розрахованого не на оборону, а на оточення і повний розгром гудеріанівських дивізій, що зарвалися.

Ситуація склалася так, що ми могли бити ворога частинами і перерізати шляхи його відходу. Цю ситуацію ми негайно використовували.

...Шляхи втечі ворогові були відрізані... 800 німецьких солдатів переодяглися в цивільну сукню і в ній намагалися пройти через розташування наших військ. У третьому місці кілька фашистських мотоциклістів втопили свої машини в річці, а самі вночі поповзом, тонким льодом перебралися на протилежний берег. Я не знаю, як про ці „подвиги“ розповість німецькому народу Геббельс, але нам, російським, вони нагадують епізоди з Вітчизняної війни 1812 року».

Навряд чи, звичайно, у генерала знайшовся час для того, щоб у цей складний період складати статтю для «Правди», але, принаймні, перед відправкою в редакцію запропонований варіант він напевно читав і, напевно, навіть вносив відповідно до свого баченням правки. Тож будемо вважати все процитоване та його розумінням ситуації.

Георгіївський кавалер

Народився Іван Васильович Болдін у 1892 році в селянській родині, пройшов усі три війни, що припали на його життя. Почав служити 1914-го, в імперіалістичну, за хоробрість нагороджений двома Георгіївськими хрестами. Взяв участь у Громадянській, і перестав воювати у Велику Вітчизняну, пройшовши у результаті шлях від рядового до генерала. Причому, до чину старшого унтер-офіцера він дістався ще Першої світової.

Дуже любив поезію та фронтову кореспонденцію Костянтина Симонова.

Після Тули брав участь у визволенні Калуги, Могильова, Кенігсберга. Наприкінці війни встиг навіть проштрафитися, доповідаючи командуванню, що веде рішучий бій із противником, хоча насправді артилерія в цей час шпарила по порожньому місцю, жодних військ у зоні обстрілу не було.

За погану організацію розвідки Болдіна було знято з посади командарма командувачем фронту Рокоссовським.

У квітні 1945 року Болдіна було призначено заступником командувача 3-го Українського фронту, брав участь у завершальних битвах на території Австрії.

Після війни був призначений заступником командувача Київського військового округу. Там же, у Києві, і помер 1965 року.

Контрудар групи Болдіна

Перші дні і навіть годинник битви мають велике значення для її подальшого розвитку. Прийняті в цей час рішення вже важко піддаються коригування. Наразі можна впевнено визнати, що націлювання групи Болдіна на район Гродно було серйозною помилкою радянського командування. Насамперед це був прорахунок розвідки. Що цікаво, у звіті про бойову діяльність ВПС Західного фронту за 1941 р. було без жодних сумнівів написано: «... повітряна розвідка в перші ж дні війни своєчасно розкрила сувалкську угруповання мотомехвійськ противника та її подальше висування в напрямку Гродно і далі на схід». Звертаю увагу - «мотомехвійськ противника», тобто найбільш небезпечних з погляду можливого оточення. Насправді ж у цьому напрямі наступали піхотні з'єднання німецької 9-ї армії. Вони також становили чималу загрозу для 3-ї армії, але рівень небезпеки був значно нижчим. Парування дій піхоти не вимагало обов'язкового використання найсильнішого рухомого з'єднання Західного фронту – 6-го мехкорпусу. Однак саме він висувався назустріч піхотним полкам німців, що крокували по запилених дорогах.

Запущений увечері 22 червня маховик контрудара великою масою танків уже не зупинити. Група із двох корпусів виходила на вихідні позиції для контрудара. І.В. Болдін згадував:

На КП прибув командир 6-го механізованого корпусу генерал-майор М.Г. Хацькевич. Він мені й потрібен! Ставлю перед ним завдання - з настанням темряви здати частинам 10-ї армії займаний рубіж оборони на східному березі Нарева і до ранку зосередитися в лісі за десять кілометрів північно-східне Білостока. 29-ту механізовану дивізію вночі перекинути зі Слоніма в Сокулку і посадити в оборону на межі Кузня, Сокулка, щоб прикрити розгортання головних сил 6-го механізованого корпусу та 36-ї кавалерійської дивізії. Потім на світанку нанести контрудар у напрямку Білосток, Гродно і, взаємодіючи з 11-м механізованим корпусом, що вже вступив у бій на південь від Гродно, розгромити угруповання противника, що наступає на Кринки ».

Насправді «здати» кордон оборони за Наревом військам 10-ї армії повністю не вдалося. На ньому були залишені значні сили 6-го мехкорпусу. Проте загалом спогади Болдіна у разі стикуються з документами. Командир 7-ї танкової дивізії Борзилов у своєму звіті за підсумками боїв писав наступне: «Надійшли нові відомості: танкова дивізія противника прорвалася між Гродно та Сокулкою. О 14.00 23.6 дивізія отримала нове завдання - рухатися в напрямку Сокулка - Кузня, знищити ТД, що прорвалася, з виходом в район збору на південь від Гродно (приблизно 140 км). Виконуючи завдання, дивізія у першій половині дня 24.6 зосередилася на рубежі для атаки на південь від Сокулки та старе Дубове» . На момент отримання нового завдання 7-ма танкова дивізія вже встигла побувати під ударом авіації. За доповіддю Борзилова, бомбардування з повітря у першій половині дня 23 червня коштували його дивізії 63 танків, «розбитих і розігнаних авіацією супротивника», і «розбиті всі тили полків».

Борзилов також з досадою зазначив, що після прибуття на місце «розвідкою було встановлено, що танкової дивізії противника немає, а були дрібні групи танків, які взаємодіють із піхотою та кіннотою». В даному випадку йдеться, очевидно, про «Штурмгешюц». Як тут не згадати хвалькувату заяву штабу ВПС ЗФ: «Повітряна розвідка в перші ж дні війни своєчасно розкрила сувалське угруповання мотомехвійськ противника».

Хто ж насправді входив у загадкове «сувалкське угруповання»? На напрямок наміченого командуванням фронту контрудара 23 червня висувалися частини німецького XX корпусу 9-ї армії. Командувач корпусом генерал Матерна на той момент оцінював ситуацію дуже оптимістично. Так, під час свого перебування у штабі 162-ї піхотної дивізії у першій половині дня 24 червня він недбало кинув: «Можна вважати, що противник вже не здатний до опору, і достатньо підтягнути артилерію та стрімко атакувати, щоб змусити його швидко відступити».

Однак не слід уявляти собі німецьку піхоту як невинних травоїдних. Піхотні з'єднання не мали рухливості танків, але рука у них була важка. Завданням XX армійського корпусу було аж ніяк не абстрактне заняття території, що залишається радянськими військами, що відступають. Корпус рухався вперед уступом вправо з цілями, що далеко йдуть. По-перше, левофлангова 256-а піхотна дивізія мала захопити переправу через Нєман у Лунни. По-друге, частини корпусу мали створити загороджувальну лінію фронтом на південний захід, перекриваючи радянським військам шляхи відходу з Білостокського виступу на північний схід. Одночасно таким маневром корпус Матерни прикривав фланг сусіднього VIII корпусу, розв'язуючи руки для прориву в тил Західного фронту.

Завданням на 24 червня для з'єднань XX корпусу був вихід 162-ї піхотної дивізії до району Сидри, а 256-ї піхотної дивізії - до району Індури. Тим самим німецька піхота виходила в район південніше Гродно, звужуючи коридор для відступу з'єднань 3-ї та 10-ї армій, що стоять на кордоні.

До виходу в призначений для контрудара район групи Болдіна район на південь і південний захід від Гродно залишався у віданні з'єднань 3-ї армії Кузнєцова. Якщо бути точним, то тут діяв 11-й мехкорпус генерала Мостовенка, який підпирав оборону стрілецьких частин, що розсипається. За наказом Кузнєцова 11-й мехкорпус мав 23 червня відійти на кордон річки Свислочі. Рішення це було прямим наслідком здачі Гродно. Все було б нічого, але командарм-3 віддав наказ на відхід 29-ї танкової дивізії, що обороняється під Гродно, через голову комкора-11 Мостовенка. В результаті вона розпочала відхід, відкриваючи фланги сусідів. Мостовенко дізнався про відхід від свого помічника за техчастиною підполковника Божка, який випадково натрапив на колони танкового полку, що відходить з позицій. Комкор зупинив відхід і наказав повертатись на вихідні позиції. 29-та танкова дивізія відбила колишню позицію, втративши 25 танків.

По суті, в цей час 11-й мехкорпус утримував позиції, з яких можна було завдати контрудару групою Болдіна. Однак залишення Гродно суттєво ускладнило становище. Німецька піхота повільно, але вірно відтісняла корпус Мостовенка. О 2.00 ночі 24 червня частини німецької 256 піхотної дивізії займають Кузню. В історії полку цієї дивізії зазначається, що вдалося «захопити цілими та неушкодженими переправи через Лососну». Протягом ночі у селі накопичуються досить великі сили – 5,5 батальйону піхоти, артилерія всіх типів, два дивізіони «Штурмгешюцев». О 7.00 ранку німці почали наступ далі на південь, до Індури. Проте назустріч їм із сіл на південь від Кузниці раптово вийшли радянські танки. Вони прийшли невідомо звідки під покровом ночі і не знайшли розвідки. Атакованим з різних боків німецьким частинами довелося на якийсь час забути про свої наступальні плани.

Побачені німецькими піхотинцями танки були першими вісниками прибуття групи Болдіна. Порівняно із запланованим Павловим увечері 22 червня складом вона була суттєво ослаблена. З неї було вилучено мотострілковий полк 7-ї танкової дивізії та значну частину 4-ї танкової дивізії. Вони були використані для оборони лінії Нарева на захід і на південний захід від Білостока. Командир 4-ї танкової дивізії Потатурчев на допиті в німецькому полоні пізніше повідомив наступне: «Стрілковий полк з артилерійським дивізіоном отримав наказ обороняти переправи через Нарев на відрізку Страблі (залізничний міст на дорозі Бєлосток – Бєльськ) – Плоскі (дорога Бєлосток). Таким чином, дивізія була розділена на дві частини» . На схемі, яку Потатурчев намалював у полоні, на рубежі Нарева знаходиться не один дивізіон, а весь артполк дивізії. Також командир 4-ї танкової дивізії повідомив німцям, що допитували його, що він особисто був проти дроблення дивізії.

Фактичний склад групи Болдіна, зважаючи на відсутність документів радянської сторони, встановити важко. Однак, за даними німецької розвідки, він був таким:

29-а моторизована дивізія;

7-ма танкова дивізія без мотострілецького полку;

6-а кавалерійська дивізія;

36-а кавалерійська дивізія;

Можливо, 8-й танковий полк 4-ї танкової дивізії. Таким чином, у руках Болдіна було зосереджено для контрудара 3-4 танкових полків 6-го мехкорпусу та танкові частини 6-го кавкорпусу. Кількість піхоти була, навпаки, дуже незначною - два мотострілкові полки (29-ї моторизованої дивізії) і кавалерійські полки 6-го кавкорпусу. Артилерії також мало. За німецькими оцінками, у бою брало участь у кращому разі 3 важкі та 2 легкі артполки по два дивізіони в кожному.

Висунення частин групи Болдіна не залишилося непоміченим. Командування VIII корпусу 24 червня вже збиралося відправити свої дивізії далі Схід, у переслідування з відкритими флангами. Проте повітряна розвідка донесла про підхід сильних танкових сил з Індури у напрямку Гродно та накопичення танків у районі Індури. Це змусило на якийсь час відкласти наступальні плани і залишити один полк 8-ї піхотної дивізії під Гродно. Він був додатково посилений дивізіоном 150-мм гаубиць. Серйозною підмогою для німецької піхоти став дивізіон 88-мм зеніток, встановлений на південь від Гродно.

Тим часом радянська сторона також готувалася до прийдешніх боїв. Болдін завбачливо висунув вперед 29 моторизовану дивізію для утримання вихідних позицій для контрудара. Це взагалі було типове рішення для командирів міхоз'єднань 1941 11-й мехкорпус відходив під натиском противника, і цей захід виявився зовсім не зайвим. Якби ситуація вийшла з-під контролю, німці могли встигнути зайняти вузол доріг Сокулку і серйозно погіршити і без того не блискучу атмосферу перед контрударом.

У призначений район частини 29 дивізії Бікжанова вийшли на широкому фронті. Це призвело до зіткнення відразу з обома з'єднаннями XX корпусу. Один радянський загін вранці 24 червня вийшов до села Сідра за 17 км на північ від Сокулки. Там його зустріли полком 162-ї піхотної дивізії. Після короткого бою вже об 11:00 (за німецьким часом) загін дивізії Бікжанова був відкинутий назад. Втративши 7 танків, він, однак, зміг закріпитися за 3 км на південь від Сидри. Найбільш драматично розвивалися події у смузі дій другого загону 29-ї мотодивізії. Саме він рано-вранці 24 червня зіткнувся в районі Кузниці з бойовою групою 256-ї піхотної дивізії. Незважаючи на неодноразові контратаки, повністю зупинити просування німецької піхоти передовому загону не вдалося. Надвечір 24 ​​червня фронт тут відкотився приблизно на 5 км тому. За даними німецької розвідки, у цих боях брав участь 47-й танковий полк 29-ї мотодивізії. У нього на озброєнні були тільки танки БТ, і серйозного удару він завдати не міг. Проте висланим Болдіним частинам вдалося знизити темп німецького наступу.

Прибуття нових сил дозволило вдень 24 червня відчути себе впевненіше 11-му мехкорпусу Мостовенка. Він брав участь в атаках на Кузню, в районі якої поступово скупчилися головні сили 256-ї піхотної дивізії. До вечора 24 червня 11-й мехкорпус провів понад десяток танкових атак. Вони були націлені в основному на Кузню, але частиною сил корпус Мостовенко атакував плацдарм німецької 8-ї піхотної дивізії на південь від Гродно. Як пише німецький дослідник білостокського «котла» Хейдорн: «Німецькі «Штуки» і керований літаками-коригувальниками артилерійський вогонь, як і обстріл прямим наведенням, зірвали всі ці атаки». Зважаючи на загрозу обходу з боку Гродно і наражаючись на фронт, Мостовенко був змушений віддати наказ відійти з займаних позицій.

На той момент у 29-й танковій дивізії залишилося, за звітом Мостовенка, близько 60 танків, включаючи 10 Т-34. Ударні можливості корпусу у важких боях 22-24 червня суттєво знизилися. Про його участь у контрударі спільно з групою Болдіна вже не йшлося.

Проте німці досить високо оцінили дії корпусу Мостовенка та передових загонів групи Болдіна. Вже у проміжному донесенні групи армій «Центр» за 24 червня (поданому о 19.45) звучали такі слова:

«Сильний ворожий контрудар із застосуванням танків проти Кузня та Гродно з півдня та південного сходу. Тут йдуть важкі бої (за атакуючими ворожими танками діяли пікіруючі бомбардувальники; відданий наказ про перекидання сюди 129-го протитанкового дивізіону, однієї зенітної батареї VIII АК, а також 129-ї піхотної дивізії в смугу XX АК)».

У підсумковому донесенні групи армій за день йшлося про те, що "XX АК і 8 пд VIII АК тимчасово перейшли до оборони".

Коли вже лунали бої з радянськими танками, розвідка почала доповідати про наближення нових і нових танкових підрозділів. У доповіді розвідувального відділу XX корпусу говорилося:

«Близько 12.00 наш розвідник повідомляє про велику концентрацію танків противника (понад 200 танків) в районі Одельськ - Індура - Новосіль».

У журналі бойових дій 256-ї піхотної дивізії було сказано про безліч таких повідомлень:

«Розвідувальна авіація повідомляє протягом дня про великі скупчення супротивника, насамперед танків, в районі Індури, Дубови-Старої, Одельська, а також про колони танків і моторизовану артилерію на шосе Білосток - Сокілка - Кузня».

Можна тільки уявити, як потьмянів Маттерн, коли дізнався про наближення до позицій його корпусу сотень радянських танків. Однак у нього в першій лінії було два повнокровні з'єднання, 162-а та 256-а піхотні дивізії. Хотілося б підкреслити: на шляху Болдіна був не фланговий заслін, а ударне угрупування німців, що перейшло до оборони.

Незабаром танки, що підходили з півдня, вступили в бій. Власне, наступ гурту Болдіна розпочався саме увечері 24 червня. За німецькими даними, перший удар був лише о 19.00 берлінського часу. Не зовсім зрозуміло, чому наступ почався так пізно. Можливо, Болдін хотів мінімізувати ефект від дії німецької авіації. Не виключено, що частини просто затрималися на марші, а командування наполягало на негайному переході наступу. На користь цієї версії говорять повідомлення німецької авіарозвідки, яка повідомляла про підхід механізованих колон вдень 24 червня. Якби вони прибули заздалегідь і лише чекали свого часу, їх навряд чи встигли б помітити.

У своїх мемуарах Болдін дуже туманно викладає події, плутаючись у їхньому датуванні. Це, до речі, стосується не лише контрудара під Гродно, всі його мемуари такі самі розмиті. Однак Болдін згадує, що на командний пункт його групи приїжджав маршал Кулик. Відомо, що Кулик 24 червня був у 3-й армії. Можливо, він увечері того ж дня прибув до Болдіна і під натиском танкові частини перейшли в наступ. До темряви залишалося буквально кілька годин.

Перша атака, що почалася, за німецькими даними, о 19.00 24 червня, була націлена на село Сідру, яке займалося головними силами 162-ї піхотної дивізії. Як пише німецький дослідник Хейдорн, «це дуже енергійно розпочатий наступ призвів до паніки у Сідрі». Командир XX корпусу генерал Матерна був змушений ухвалити рішення залишити позиції та відступити на кілька кілометрів на північ. Командир 7-ї танкової дивізії Борзилов оцінював втрати свого з'єднання в цьому першому повноцінному бою в 18 танків «згорілими і зав'язлими в болотах».

Вже в темряві, о 1.00 ночі, був наступ на вузол доріг Даброву. Зважаючи на все, цей удар був завданий частинами 36-ї кавдивізії. Удар припав по слабкій ланці німецького фронту. Даброва була розташована на стику між 129-ою та 162-ою піхотними дивізіями. Вона була зайнята лише однією ротою. Становище швидко набуло настільки загрозливого для німців обороту, що командування було змушене посилювати оборону відправкою в Даброву піхотних та артилерійських підрозділів. Лише рано-вранці 25 червня німцям вдалося знову міцно закріпитися в цьому вузлі доріг.

У ранковому донесенні групи армій «Центр» (поданому о 7.10 25 червня) вже називалися конкретні радянські з'єднання, які брали участь у контрударі. Було виявлено обидві танкові дивізії мехкорпусу Хацкилевича. Цікаве також джерело інформації: «За свідченнями полоненого тяжко пораненого майора, 7 тд разом з 4 тд (обидві з Білостока) відносяться до 6-го танкового корпусу». Прізвище цього майора встановити не вдалося, але до вечора того ж дня він також повідомив про третю дивізію 6-го мехкорпусу - 29-ю моторизовану, що бере участь у боях. Причому полонений дав досить точні відомості про її структуру, повідомивши німцям номери танкового та мотострілецьких полків дивізії Бікжанова. Також у ранковому донесенні було зазначено, що в ході боїв на південь від Гродно частини XX корпусу підбили 67 радянських танків. Швидше за все, йдеться про результати попереднього дня, тобто 24 червня.

Рано вранці 25 червня настання групи Болдіна було відновлено. Атаки пішли за артилерійської підтримки з напрямком головного удару між Сідрою і Маковланами (3 км на південний захід від Сидри), в тил частинам у Кузні. Запеклі бої в цьому районі тривали всю першу половину дня, але навіть тактичного успіху досягти не вдалося. Найкращим досягненням став глибокий танковий прорив у селища Поганиці за 5 км на південь від Сидри близько 10.00 25 червня.

Одночасно атаку зазнали позиції сусідньої 256-ї піхотної дивізії під Кузницею. В історії полку цієї сполуки записано: «Як і передбачалося, всі загнані в казан Білостока російські сили спробували прорватися в північно-східному та східному напрямках. Для цього особливо зручною була дорога через Сокілку, Кузню, Гродно. На цій дорозі протягом 24 і 25 червня довелося відбити важкі атаки ворожих танків (обер-лейтенант Пелікан один зі своєю батареєю САУ «Штурмгешюц» вивів з ладу 36 танків)». Цікаво, що німці інтерпретували радянський контрудар як спробу прориву з оточення.

Невідомо, чи хотів Болдін уникнути ударів з повітря вечірньою атакою, але вона принаймні пройшла без систематичного впливу Люфтваффе. Вранці та вдень 25 червня це було з лишком компенсовано шквалом авіаударів. На наступні радянські частини обрушилися «Штуки» VIII авіакорпусу. Зрештою атаки було припинено близько 12.00. Частини групи Болдіна відступили у південно-західному напрямку. Мостовенко, який спостерігав за контрударом з боку командир 11-го мехкорпусу, пізніше писав у своєму звіті за підсумками боїв: «Наступ 6 мк успіху не мало. 4 тд просунулася до Кужниця і почала відходити ».

Може виникнути питання: чому КВ і Т-34 не перекинули німецьку піхоту? По-перше, її було багато, і це був не слабкий фланговий заслін, а ударне угруповання із сильною артилерією. По-друге, радянська атака проводилася за слабкої підтримки мотострільців, і німецькі протитанкісти могли стріляти по танках впритул. Також невразливість нових радянських танків дещо перебільшується. Командир 4-ї танкової дивізії Потатурчев на допиті у полоні говорив: «Легкі німецькі протитанкові гармати були неефективні проти важких російських танків (50–68 тонн), коїться з іншими танками, зокрема Т-34, вони боролися успішно» . Це слова людини, яка особисто брав участь в подіях, що описуються. Командир 7-ї танкової дивізії Борзилов пізніше в одному зі своїх звітів про бої в Білорусії писав: «Особисто долав чотири протитанкові райони машинами «КВ» і «Т-34». В одній машині була вибита кришка люка механіка-водія, а в іншій - яблуко ТПД. . Німецька авіація тільки довершила те, чого вже досягла піхота.

Ситуація, слід сказати, була досить типовою. Так само німецький V авіакорпус під Берестечком на Південно-Західному фронті змусив відступити 12-ту танкову дивізію 8-го мехкорпусу. При цьому в Україні німці не мали найбільш ефективних проти наземних цілей пікіруючих бомбардувальників. Під Гродно вони були. Звісно, ​​навіть Ю-87 було досить результативно вражати танки. Але вони могли вражати піхоту та артилерію. Без них просування вперед одними танками було неможливо. Цей сценарій неодноразово повторювався під час війни: під Сталінградом у вересні 1942 р., під Курськом у липні 1943 р. (у наступальній фазі операції). Відбиття удару під Гродно було лише першим прикладом таких дій.

Найприкрішим у всій історії з контрударом 3-ї армії та групи Болдіна під Гродно є те, що у побудові німецьких військ було пристойних розмірів «вікно». У звіті VIII корпусу за підсумками боїв було сказано: «Особливу турботу створював для корпусного командування розрив, що зяяв у Лососни між 256 дивізією і правим крилом 84-го піхотного полку, тим більше тому, що там, на аеродромі Каролін, ще вранці розташовувалася корпусна ескадрилья ближньої розвідки Якби росіяни зробили в північно-західному напрямку атаку, то тут вони не натрапили б на жодний опір».

Цей просвіт можна було виявити під час ретельної розвідки противника. Його використання виводило будь-яке з атакуючих радянських танкових з'єднань, навіть порівняно слабкі дивізії 11-го мехкорпусу, прямо в тил XX армійському корпусу. Більше того, він виводив до штабу корпусу в Новому Дворі. Безсумнівно, такий удар, доповнений атаками з фронту, змусив би німців здригнутися і відступити. Під Дубно на Південно-Західному фронті, хай і випадково, радянській 34-й танковій дивізії 8-го мехкорпусу вдалося вклинитися в проміжок між німецькими бойовими групами, що наступають. Під Гродно цього, на жаль, не сталося.

11-й мехкорпус у контрударі 25 червня вже фактично не брав участі. 33-ю танкову дивізію генерал-лейтенант Болдін підпорядкував собі. Дві інші дивізії корпусу Мостовенка вирішували суто оборонні завдання. Зокрема, їм довелося відбивати спробу німців форсувати Німан зі сходу на захід, загрожуючи флангу радянського ударного угрупування під Гродно. Мостовенко підтверджує дані про інтенсивні авіаудари німців вдень 25 червня. Він пізніше написав про це у своєму звіті: «Особливо посилене бомбардування проводилося в цей день авіацією, і тили, що вціліли від попередніх днів, були знищені. Жодна машина не могла з'явитися на відкритому місці, не знищена. Розташування частин також зазнавало безперервних бомбардувань та обстрілу авіації» .

Крім атак з повітря, причиною виведення частин групи Болдіна з бою було те, що вони вже протягом тривалого часу, з вечора 24 червня, вели наступальні дії. Причому у бій вони пішли з маршу. Потрібен був час на заправку та технічне обслуговування машин. Командир 7-ї танкової дивізії Борзилов писав у своєму звіті: «У частинах дивізії ПММ було закінчено, заправку робити не представлялося ніякої можливості через відсутність тари і головних складів, щоправда вдалося отримати одну заправку згорілих складів Кузниця і м. Кринки (взагалі ПММ добували хто як зумів)».

Проте мехкорпус Хацкилевича міг би продовжити атаки за кілька годин. Проте вже о 15.40 25 червня 1941 р. зі штабу Західного фронту був наказ про виведення 6-го мехкорпусу з бою та зосередження в районі Слоніма. Пов'язано це з успіхами танкової групи Гудеріана. Історія появи цього наказу буде розказана трохи згодом. За доповіддю Борзилова, до частин 6-го мехкорпусу наказ дійшов «наприкінці дня» 25 червня.

Так чи інакше, контрудар групи Болдіна можна вважати таким, що завершився опівдні 25 червня. Які ж були його результати? Німецький дослідник білостоцького «котла» Хейдорн писав:

«Без сумніву, радянські атаки 24 і 25 червня на південь і на південний схід від Гродно завершилися важкою тактичною поразкою. Незважаючи на використання великої кількості танків, росіянам не вдалося розгромити розташовані на не дуже вдалих позиціях частини німецького XX АК.

Навпаки, зазнали тяжких втрат у танках. За даними XX АК, кількість знищених радянських танків була такою:

256-а під - 87;

162-а під - 56;

2-а рота 4-го полку зенітної артилерії – 21;

VIII авіакорпус – 43;

Звісно, ​​дві сотні танків із тисячі не були смертельним ударом для 6-го мехкорпусу. Навіть якщо додати до них 63 «розбитих і розігнаних авіацією супротивника» машин із 7-ї танкової дивізії. Також невідома кількість машин вийшла з ладу на маршах і була задіяна на обороні фронту Наревом. Однак мехкорпус Хацкилевича до 26 червня ще зберігав боєздатність і, як ми побачимо далі, ще зміг проявити себе.

Водночас оцінювати контрудар групи Болдіна однозначно негативно, безперечно, було б помилкою. Той-таки Хейдорн пише: «На оперативному рівні, проте, радянські атаки принесли успіх. Німецький XX АК виявився настільки серйозно скутим, що лише 27 червня виявився спроможним знову перейти до наступу. Таким чином він втратив 3,5 дні» . З цією тезою не посперечаєшся: поставлені командуванням XX корпусу завдання на момент відходу групи Болдіна від Гродно виконані не були. Фактично контрудар 6-го мехкорпусу запобіг швидкому змиканню кільця оточення радянських військ у районі Волковиська силами німецької піхоти. В умовах кількісної переваги двох німецьких польових армій над протистояли їм 3-ї та 10-ї арміями це саме по собі було досягненням. Нагадаю, що контрудар припав не по фланговому заслону німців, а по XX армійському корпусу, що має наступальні завдання XX.

Відхід частин 6-го мехкорпусу від Кузниці та Сидри розпочався вже в ніч із 25 на 26 червня. Борзилов у своєму звіті з досадою пише, що, «за попередніми даними, 4 ТД 6 корпуси в ніч [з] 25 на 26.6 відійшла за нар. Свислоч, завдяки чому було відкрито фланг 36 кав. дивізії». За словами Борзилова, відхід проходив недостатньо організовано. 128-й мотострілковий полк 29-ї мотодивізії та 36-а кавдивізія відходили безладно, в паніці. Порядок удалося відновити вже ближче до Волковиська.

У підсумковому донесенні групи армій «Центр» за 26 червня вказувалося: «Сильні атаки противника проти XX та VIII армійських корпусів припинилися, відзначені лише атаки місцевого значення та бої з розрізненими ворожими частинами».

У зв'язку з контрударом групи Болдіна необхідно також згадати про бої на Нареві, в яких брали участь підрозділи 4-ї та 7-ї танкових дивізій 6-го мехкорпусу. Зважаючи на попередження у розгортанні, війська Західного фронту поступалися кількісно противнику як на напрямах головних ударів німців, а й у центрі намічених німецьким командуванням «канн». Внаслідок цього їм довелося задіяти для стримування тиску німецької піхоти на фронті 10-ї армії частини 6-го мехкорпусу. Опорою оборони у цьому районі став рубіж річки Нарев.

За даними німецької розвідки, на Нареві та біля гирла Орланки діяли такі радянські частини та з'єднання:

86-а стрілецька дивізія;

Великі частини 113-ї стрілецької дивізії;

25-а танкова дивізія 13-го мехкорпусу;

Великі частини 4-ї танкової дивізії 6-го мехкорпусу;

Корпусна та армійська артилерія.

Довго чекати на атаки противника на рубежі Нарева не довелося. З південного заходу до нього підійшов VII армійський корпус, що рухався у напрямку Гродек - Бєлосток. Згідно з наказом штабу корпусу від 20.30 23 червня його завданнями на 24 червня було:

«2) VII ак просувається 24 червня до Нарева, намагається швидким ударом захопити мости через Нарев і готується до переправи через річку;

3) 268, 7 і 23 дивізії починають рух до Нарева в колишньому порядку о 04.00 24 червня. Передові з'єднання слід заздалегідь надіслати вперед».

24 червня плацдарми на іншому березі Орланки та Нарева були успішно захоплені. Вже ввечері по плацдармам 23-ї дивізії було завдано контрударів, проте їх вдалося відобразити. Наступного дня було заплановано наступ із захоплених плацдармів.

Однак діями тих, хто зайняв оборону фронтом на захід радянських частин, ці плани були незабаром порушені. Атака піхоти і танків, що супроводжувалися потужним артилерійським вогнем, обрушилися на плацдарми 7-ї (особливо в першій половині дня) і 23-ї (тут головним чином у другій половині дня) піхотних дивізій. Німці змогли зберегти і навіть дещо розширити плацдарми, але ні 7-ї, ні 23-ї дивізій не доводилося думати про продовження наступу. Тим самим було збережено шлях Білосток - Сокулка для маневрування групи Болдіна. Невдовзі групі вона знадобилася для відведення у район Волковиська.

У журналі бойових дій VII корпусу прямо вказується «авторство» щодо результативних контратак на плацдарми: «Незважаючи на неодноразові контратаки 4-ї та 7-ї тд, до 18.00 досягнуто лінії Павли – Риболи – Ходори перед Ухово».

Відбувалося це, нагадаю, водночас, як і контрудар під Гродно. Разом із ним воно й завершилося. У ніч на 26 червня відступ почався по всій течії Нарева. Починався новий етап бою за Білорусію.

Іван Васильович Болдін

(15(3) серпня 1892, дер. Висока нині Інсарського району Республіки Мордовія - 28 березня 1965, Київ) - радянський воєначальник, командарм Великої Вітчизняної війни, генерал-полковник (1944).

Із селян. У дитинстві та в юності жив у рідному селі, працював у селянському господарстві. На військову службу в Російську імператорську армію призваний у липні 1914 року. Закінчив полкову навчальну команду, потім брав участь у Першій світовій війні у чині старшого унтер-офіцера. У 1917 році обирався членом полкового та дивізійного солдатських комітетів.

Після демобілізації у листопаді 1917 року повернувся на батьківщину. З січня 1918 р. - заступник голови Інсарського повітового виконкому, з березня 1918 р. - голова цього виконкому. З січня до жовтня 1919 року - член Пензенського губвиконкому, одночасно заступник голови виконкому та начальник фінансового відділу. Член РКП(б) із листопада 1918 року.

У РСЧА з жовтня 1919 року, по партійній мобілізації. Брав участь у Громадянській війні в Росії, командир роти в Карелії, Прибалтиці, потім проти польських військ на Західному фронті. З квітня 1920 року командував батальйоном, а з серпня 1920 року - 52-м стрілецьким полком 6-ї стрілецької дивізії.

З жовтня 1921 - на навчанні, в 1923 закінчив курси «Постріл», пізніше закінчив курси удосконалення вищого командного складу при Військовій академії ім. М. В. Фрунзе у 1926 році, Військову академію імені М.В. Фрунзе (навчався в Особливій групі) у 1934 році.

З серпня 1923 - начальник військ ЧОН Курської губернії, з листопада 1923 - командир 251-го стрілецького полку (Тула), з листопада 1924 - командир-військком Окремого Московського стрілецького полку (Москва), з жовтня 1926 - помічник командира 19 -ї стрілецької дивізії (Вороніж).

З травня 1930 року – викладач у Військово-політичній академії РСЧА. З серпня 1930 - начальник і військовий комісар Об'єднаної школи перепідготовки начскладу оборонної промисловості СРСР (Ленінград). У період із квітня 1931 по грудень 1934 року був командиром і військкомом 53-ї Пугачовської стрілецької дивізії в Приволзькому військовому окрузі (Саратов), потім вступив до академії.

З квітня 1937 року - командир 18-ї стрілецької дивізії. 1938 року - командир 17-го стрілецького корпусу. З серпня 1938 року - командувач військами щойно створеного Калінінського військового округу. 7 жовтня 1938 затверджений членом Військової ради при народному комісарі оборони СРСР.

У 1939 році І. В. Болдін командував кінно-механізованою групою під час походу радянських військ до Польщі. Цією групою було взято міста Новогрудок, Слонім, Волковиськ, Гродно, Білосток, Барановичі.

Після участі в інспекційній поїздці до Латвії було призначено командувачем військ Одеського військового округу.

У червні 1940 року з метою приєднання Бессарабії до СРСР був утворений Південний фронт, у складі якого була сформована 9-а армія під командуванням генерал-лейтенанта Болдіна І. В. Після завершення мирного походу армія була розформована і Болдін І. В. знову став командувачем військами округу. У вересні 1940 року переведений до Західного Особливого військового округу на посаду заступника командувача військ. З січня 1941 - 1-й заступник командувача військ ЗапОВО.

Початок Великої Вітчизняної війни зустрів на тій же посаді.

Наприкінці червня 1941 року отримав наказ організувати контрудар по німецьких військах силами кінно-механізованої групи (КМГ), до складу якої були включені чотири танкові та дві моторизовані дивізії, кавалерійський корпус, а також окремий гаубичний полк, із завданням оточити і знищити переважаючими силами супротивника в районі Гродно – Меркіне. Однак КМГ Болдіна з поставленими завданнями не впоралася, сама незабаром була оточена та розгромлена в районі Білостока, а через місяць І. В. Болдін вийшов із залишками військ із оточення.

Голова ДКО В. Г. Жаворонков та командувач 50-ї армії генерал-лейтенант І. В. Болдін у дні оборони Тули.

З жовтня 1941 року командувач 19-ї армії, а з листопада 1941 року по лютий 1945 року - командувач 50-ї армії. Особливо відзначився під час оборони Тули у жовтні-грудні 1941 року. Потім з різним ступенем успіху керував військами армії в Тульській наступальній операції, Калузькій наступальній операції, Ржевсько-В'яземській наступальній операції 1942 року, Ржевсько-Вяземській наступальній операції 1943 року, Орловської операції, Смоленської наступальної операції, Брянської наступальної операції, Гомельсько-Рівне. наступальної операції.

Знято з посади командарма командувачем фронту К.К. Рокоссовським у ході Східно-Прусської наступальної операції у лютому 1945 року за незадовільну організацію розвідки: не виявив відхід противника і провів багатогодинну артилерійську підготовку у смузі армії по порожньому місцю. При цьому генерал Болдін протягом двох діб доповідав до штабу фронту, що веде з противником рішучий бій.

У квітні 1945 року Болдін був призначений заступником командувача 3-го Українського фронту, брав участь у завершальних битвах на території Австрії.

Після війни Болдін командував 8-ю гвардійською армією (з 1946 року), військами Східно-Сибірського військового округу (з березня 1951 по квітень 1953), був 1-м заступником командувача військ Північно-Кавказького військового округу (з жовтня 1953 по травень 1958) ).

З 1958 року – у Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Звання

Комбриг (17.02.1936);

Комдів (17.02.1938);

Комкор (9.02.1939);

командарм 2-го рангу (7.12.1939);

Генерал-лейтенант (4.06.1940);

Генерал-полковник (15.07.1944).

Нагороди

2 Ордени Леніна

3 Ордени Червоного Прапора

Орден Суворова 1-го ступеня

Орден Кутузова 1-го ступеня

2 Ордени Червоної Зірки

медалі

Іноземні ордени

Болдін (ліворуч) та Гришин:

І.В. Болдін А.І. Карамишев Н.М. Олександров в одному з полків:

Голова ДКО В.Г.Жаворонков та командувач 50-ї армії генерал:

Іван Васильович Болдін(3 (15) серпня 1892 року, село Висока нині Кадошкінського району Республіки Мордовія – 28 березня 1965 року, Київ) – радянський воєначальник, командарм Великої Вітчизняної війни, генерал-полковник (1944 рік).

Біографія

Із селян. У дитинстві та в юності жив у рідному селі, працював у селянському господарстві. Через важке матеріальне становище сім'ї закінчив лише 2 класи сільської трирічної школи.

На військову службу в Російську імператорську армію призваний у липні 1914 року. Служив у 2-й Пензенській стрілецькій дружині, закінчив полкову навчальну команду у 23-му піхотному полку у місті Інсар. З кінця 1914 року брав участь у Першій світовій війні у чинах молодшого та старшого унтер-офіцера у складі 77-го Тенгінського піхотного полку. З полком воював у Кавказькій армії проти турецьких військ. був командиром відділення, потім командиром взводу розвідки. За хоробрість у боях нагороджений двома Георгіївськими хрестами. У 1917 році обирався членом полкового та дивізійного солдатських комітетів.

Було відпущено у відпустку в листопаді 1917 року, повернувся на батьківщину і більше на фронт не повернувся. З січня 1918 року – заступник голови Інсарського повітового виконкому, з березня 1918 року – голова цього виконкому. З січня до жовтня 1919 року - член Пензенського губвиконкому, одночасно заступник голови виконкому та начальник фінансового відділу. Член РКП(б) із листопада 1918 року.

У РСЧА з жовтня 1919 року, по партійній мобілізації. Служив у запасних частинах у Рязані та Петрограді, потім брав участь у Громадянській війні в Росії, командир роти в Карелії, у Прибалтиці, потім проти польських військ на Західному фронті. З квітня 1920 року командував батальйоном, а з серпня 1920 року - 52-м стрілецьким полком 6-ї стрілецької дивізії. Після завершення бойових дій полк був розміщений у Курську.

З жовтня 1921 - на навчанні, в 1923 закінчив курси «Постріл», пізніше закінчив курси удосконалення вищого командного складу при Військовій академії ім. М. В. Фрунзе у 1926 році, Військову академію імені М. В. Фрунзе (навчався у Особливій групі) у 1936 році.

З серпня 1923 - начальник військ ЧОН Курської губернії, з листопада 1923 - командир 251-го стрілецького полку (Тула), з листопада 1924 - командир-військком Окремого Московського стрілецького полку (Москва), з жовтня 1926 - помічник командира 19 -ї стрілецької дивізії (Вороніж).

З травня 1930 року – викладач у Військово-політичній академії РСЧА. З серпня 1930 - начальник і військовий комісар Об'єднаної школи перепідготовки начскладу оборонної промисловості СРСР (Ленінград). У період із квітня 1931 по грудень 1934 року був командиром і військкомом 53-ї Пугачовської стрілецької дивізії в Приволзькому військовому окрузі (Саратов), потім вступив до академії.

З квітня 1937 року - командир 18-ї стрілецької дивізії Ленінградського військового округу (Петрозаводськ).

1938 року - командир 17-го стрілецького корпусу Київського військового округу (Вінниця).

З серпня 1938 року - командувач військами щойно створеного Калінінського військового округу. 7 жовтня 1938 затверджений членом Військової ради при народному комісарі оборони СРСР.

У 1939 році І. В. Болдін командував кінно-механізованою групою під час походу радянських військ до Польщі. Цією групою було взято міста Новогрудок, Слонім, Волковиськ, Гродно, Білосток, Барановичі.

Після участі в інспекційній поїздці до Латвії, у жовтні 1939 року був призначений командувачем військ Одеського військового округу.

У червні 1940 року з метою приєднання Бессарабії до СРСР було утворено Південний фронт, у складі якого було сформовано 9-ту армію під командуванням генерал-лейтенанта Болдіна. Після завершення мирного походу армію було розформовано і Болдін знову став командувачем військ округу.

У вересні 1940 року переведений до Західного Особливого військового округу на посаду заступника командувача військ. З січня 1941 року – 1-й заступник командувача військ ЗапОВО.